Acts 5
1 But a certain man named Ananias, with Sapphira his wife, sold a possession,
А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,
2 And kept back part of the price, his wife also being privy to it, and brought a certain part, and laid it at the apostles' feet.
та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.
3 But Kepha said, Ananias, why hath Satan filled thine heart to lie to the Holy Spirit, and to keep back part of the price of the land?
І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?
4 Whiles it remained, was it not thine own? and after it was sold, was it not in thine own power? why hast thou conceived this thing in thine heart? thou hast not lied unto men, but unto YHWH.
Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“
5 And Ananias hearing these words fell down, and gave up the spirit: and great fear came on all them that heard these things.
Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
6 And the young men arose, wound him up, and carried him out, and buried him.
Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.
7 And it was about the space of three hours after, when his wife, not knowing what was done, came in.
І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.
8 And Kepha answered unto her, Tell me whether ye sold the land for so much? And she said, Yea, for so much.
І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“Вона ж відказала: „Так, за стільки“.
9 Then Kepha said unto her, How is it that ye have agreed together to tempt the Spirit of YHWH? behold, the feet of them which have buried thy husband are at the door, and shall carry thee out.
До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.
10 Then fell she down straightway at his feet, and yielded up the spirit: and the young men came in, and found her dead, and, carrying her forth, buried her by her husband.
І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
11 And great fear came upon all the assembly, and upon as many as heard these things.
І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.
12 And by the hands of the apostles were many signs and wonders wrought among the people; (and they were all with one accord in Solomon's porch.
А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.
13 And of the rest durst no man join himself to them: but the people magnified them.
А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
14 And believers were the more added to YHWH, multitudes both of men and women.)
І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,
15 Insomuch that they brought forth the sick into the streets, and laid them on beds and couches, that at the least the shadow of Kepha passing by might overshadow some of them.
так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.
16 There came also a multitude out of the cities round about unto Jerusalem, bringing sick folks, and them which were vexed with unclean spirits: and they were healed every one.
І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!
17 Then the high priest rose up, and all they that were with him, (which is the sect of the Sadducees, ) and were filled with indignation,
А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,
18 And laid their hands on the apostles, and put them in the common prison.
і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.
19 But the angel of YHWH by night opened the prison doors, and brought them forth, and said,
Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
20 Go, stand and speak in the temple to the people all the words of this life.
„Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.
21 And when they heard that, they entered into the temple early in the morning, and taught. But the high priest came, and they that were with him, and called the council together, and all the senate of the children of Israel and sent to the prison to have them brought.
Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.
22 But when the officers came, and found them not in the prison, they returned, and told,
А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
23 Saying, The prison truly found we shut with all safety, and the keepers standing without before the doors: but when we had opened, we found no man within.
говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“
24 Now when the high priest and the captain of the temple and the chief priests heard these things, they doubted of them whereunto this would grow.
Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.
25 Then came one and told them, saying, Behold, the men whom ye put in prison are standing in the temple, and teaching the people.
Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.
26 Then went the captain with the officers, and brought them without violence: for they feared the people, lest they should have been stoned.
Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.
27 And when they had brought them, they set them before the council: and the high priest asked them,
Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:
28 Saying, Did not we straitly command you that ye should not teach in this name? and, behold, ye have filled Jerusalem with your doctrine, and intend to bring this man's blood upon us.
„Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.
29 Then Kepha and the other apostles answered and said, We ought to obey Elohim rather than men.
Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!
30 The Elohim of our fathers raised up Yahushua, whom ye slew and hanged on a tree.
Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.
31 Him hath YHWH exalted with his right hand to be a Prince and a Saviour, for to give repentance to Israel, and forgiveness of sins.
Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.
32 And we are his witnesses of these things; and so is also the Holy Spirit, whom Elohim hath given to them that obey him.
А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.
33 When they heard that, they were cut to the heart, and took counsel to slay them.
Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?
34 Then stood there up one in the council, a Pharisee, named Gamaliel, a doctor of the law, had in reputation among all the people, and commanded to put the apostles forth a little space;
І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.
35 And said unto them, Ye men of Israel, take heed to yourselves what ye intend to do as touching these men.
І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.
36 For before these days rose up Theudas, boasting himself to be somebody; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves: who was slain; and all, as many as obeyed him, were scattered, and brought to nought.
Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.
37 After this man rose up Judas of Galilee in the days of the taxing, and drew away much people after him: he also perished; and all, even as many as obeyed him, were dispersed.
Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.
38 And now I say unto you, Refrain from these men, and let them alone: for if this counsel or this work be of men, it will come to nought:
І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.
39 But if it be of Elohim, ye cannot overthrow it; lest haply ye be found even to fight against Elohim.
А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“І послухались ради його.
40 And to him they agreed: and when they had called the apostles, and beaten them, they commanded that they should not speak in the name of Yahushua, and let them go.
І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.
41 And they departed from the presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to suffer shame for his name.
А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.
42 And daily in the temple, and in every house, they ceased not to teach and preach Yahushua the Messiah.
І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.
