2 Corinthians 5
1 For we know that if our earthly house of this tabernacle were dissolved, we have a building of Elohim, an house not made with hands, eternal in the heavens. (aiōnios g166)
Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний. (aiōnios g166)
2 For in this we groan, earnestly desiring to be clothed upon with our house which is from heaven:
Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,
3 If so be that being clothed we shall not be found naked.
коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!
4 For we that are in this tabernacle do groan, being burdened: not for that we would be unclothed, but clothed upon, that mortality might be swallowed up of life.
Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.
5 Now he that hath wrought us for the selfsame thing is Elohim, who also hath given unto us the earnest of the Spirit.
А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.
6 Therefore we are always confident, knowing that, whilst we are at home in the body, we are absent from YHWH:
Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
7 (For we walk by faith, not by sight: )
бо хо́димо вірою, а не виді́нням,
8 We are confident, I say, and willing rather to be absent from the body, and to be present with YHWH.
ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
9 Wherefore we labour, that, whether present or absent, we may be accepted of him.
Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими.
10 For we must all appear before the judgment seat of the Messiah; that every one may receive the things done in his body, according to that he hath done, whether it be good or bad.
Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́.
11 Knowing therefore the terror of YHWH, we persuade men; but we are made manifest unto YHWH; and I trust also are made manifest in your consciences.
Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
12 For we commend not ourselves again unto you, but give you occasion to glory on our behalf, that ye may have somewhat to answer them which glory in appearance, and not in heart.
Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.
13 For whether we be beside ourselves, it is to Elohim: or whether we be sober, it is for your cause.
Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.
14 For the love of the Messiah constraineth us; because we thus judge, that if one died for all, then were all dead:
Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
15 And that he died for all, that they which live should not henceforth live unto themselves, but unto him which died for them, and rose again.
А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
16 Wherefore henceforth know we no man after the flesh: yea, though we have known the Messiah after the flesh, yet now henceforth know we him no more.
Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
17 Therefore if any man be in the Messiah, he is a new creature: old things are passed away; behold, all things are become new.
Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́!
18 And all things are of YHWH, who hath reconciled us to himself by Yahushua the Messiah, and hath given to us the ministry of reconciliation;
Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,
19 To wit, that YHWH was in the Messiah, reconciling the world unto himself, not imputing their trespasses unto them; and hath committed unto us the word of reconciliation.
бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.
20 Now then we are ambassadors for the Messiah, as though Elohim did beseech you by us: we pray you in the Messiah's stead, be ye reconciled to YHWH.
Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
21 For he hath made him to be sin for us, who knew no sin; that we might be made the righteousness of YHWH in him.
Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!
