Psalms 88
1 O LORD God of my salvation, I have cried day and night before thee:
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
2 Let my prayer come before thee: incline thine ear unto my cry;
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! (Sheol h7585)
4 I am counted with them that go down into the pit: I am as a man that hath no strength:
Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
5 Free among the dead, like the slain that lie in the grave, whom thou rememberest no more: and they are cut off from thy hand.
Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
6 Thou hast laid me in the lowest pit, in darkness, in the deeps.
Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
7 Thy wrath lieth hard upon me, and thou hast afflicted me with all thy waves. (Selah)
На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
8 Thou hast put away mine acquaintance far from me; thou hast made me an abomination unto them: I am shut up, and I cannot come forth.
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
9 Mine eye mourneth by reason of affliction: Lord, I have called daily upon thee, I have stretched out my hands unto thee.
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
10 Wilt thou shew wonders to the dead? shall the dead arise and praise thee? (Selah)
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
11 Shall thy lovingkindness be declared in the grave? or thy faithfulness in destruction?
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
12 Shall thy wonders be known in the dark? and thy righteousness in the land of forgetfulness?
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
13 But unto thee have I cried, O Lord; and in the morning shall my prayer prevent thee.
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
14 Lord, why castest thou off my soul? why hidest thou thy face from me?
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
15 I am afflicted and ready to die from my youth up: while I suffer thy terrors I am distracted.
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
16 Thy fierce wrath goeth over me; thy terrors have cut me off.
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
17 They came round about me daily like water; they compassed me about together.
вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
18 Lover and friend hast thou put far from me, and mine acquaintance into darkness.
друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
