Psalms 44
1 WE have heard with our ears, O God, our fathers have told us, what work thou didst in their days, in the times of old.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 How thou didst drive out the heathen with thy hand, and plantedst them; how thou didst afflict the people, and cast them out.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 For they got not the land in possession by their own sword, neither did their own arm save them: but thy right hand, and thine arm, and the light of thy countenance, because thou hadst a favour unto them.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Thou art my King, O God: command deliverances for Jacob.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Through thee will we push down our enemies: through thy name will we tread them under that rise up against us.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 For I will not trust in my bow, neither shall my sword save me.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 But thou hast saved us from our enemies, and hast put them to shame that hated us.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 In God we boast all the day long, and praise thy name for ever. (Selah)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 But thou hast cast off, and put us to shame; and goest not forth with our armies.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Thou makest us to turn back from the enemy: and they which hate us spoil for themselves.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Thou hast given us like sheep appointed for meat; and hast scattered us among the heathen.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Thou sellest thy people for nought, and dost not increase thy wealth by their price.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Thou makest us a reproach to our neighbours, a scorn and a derision to them that are round about us.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Thou makest us a byword among the heathen, a shaking of the head among the people.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 My confusion is continually before me, and the shame of my face hath covered me,
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 For the voice of him that reproacheth and blasphemeth; by reason of the enemy and avenger.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 All this is come upon us; yet have we not forgotten thee, neither have we dealt falsely in thy covenant.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Our heart is not turned back, neither have our steps declined from thy way;
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 Though thou hast sore broken us in the place of dragons, and covered us with the shadow of death.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 If we have forgotten the name of our God, or stretched out our hands to a strange god;
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 Shall not God search this out? for he knoweth the secrets of the heart.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Yea, for thy sake are we killed all the day long; we are counted as sheep for the slaughter.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Awake, why sleepest thou, O Lord? arise, cast us not off for ever.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Wherefore hidest thou thy face, and forgettest our affliction and our oppression?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 For our soul is bowed down to the dust: our belly cleaveth unto the earth.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Arise for our help, and redeem us for thy mercies’ sake.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
