Psalms 39
1 I SAID, I will take heed to my ways, that I sin not with my tongue: I will keep my mouth with a bridle, while the wicked is before me.
Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів. Я сказав: «Я стежитиму за своїми [життєвими] дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною».
2 I was dumb with silence, I held my peace, even from good; and my sorrow was stirred.
Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій [внутрішній] лише роз’ятрився,
3 My heart was hot within me, while I was musing the fire burned: then spake I with my tongue,
серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, [тоді] я промовив язиком своїм:
4 Lord, make me to know mine end, and the measure of my days, what it is; that I may know how frail I am.
«Дай мені знати, Господи, [час] мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє.
5 Behold, thou hast made my days as an handbreadth; and mine age is as nothing before thee: verily every man at his best state is altogether vanity. (Selah)
Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. (Села)
6 Surely every man walketh in a vain shew: surely they are disquieted in vain: he heapeth up riches, and knoweth not who shall gather them.
Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це.
7 And now, Lord, what wait I for? my hope is in thee.
Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання.
8 Deliver me from all my transgressions: make me not the reproach of the foolish.
Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним.
9 I was dumb, I opened not my mouth; because thou didst it.
Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так.
10 Remove thy stroke away from me: I am consumed by the blow of thine hand.
Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину.
11 When thou with rebukes dost correct man for iniquity, thou makest his beauty to consume away like a moth: surely every man is vanity. (Selah)
Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. (Села)
12 Hear my prayer, O Lord, and give ear unto my cry; hold not thy peace at my tears: for I am a stranger with thee, and a sojourner, as all my fathers were.
Почуй молитву мою, Господи, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, [тимчасовий] поселенець, як і всі прабатьки мої.
13 O spare me, that I may recover strength, before I go hence, and be no more.
Відведи Свій [суворий] погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».
