Psalms 22
1 MY God, my God, why hast thou forsaken me? why art thou so far from helping me, and from the words of my roaring?
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 O my God, I cry in the daytime, but thou hearest not; and in the night season, and am not silent.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 But thou art holy, O thou that inhabitest the praises of Israel.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 Our fathers trusted in thee: they trusted, and thou didst deliver them.
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 They cried unto thee, and were delivered: they trusted in thee, and were not confounded.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 But I am a worm, and no man; a reproach of men, and despised of the people.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 All they that see me laugh me to scorn: they shoot out the lip, they shake the head, saying,
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 He trusted on the Lord that he would deliver him: let him deliver him, seeing he delighted in him.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 But thou art he that took me out of the womb: thou didst make me hope when I was upon my mother’s breasts.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 I was cast upon thee from the womb: thou art my God from my mother’s belly.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Be not far from me; for trouble is near; for there is none to help.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Many bulls have compassed me: strong bulls of Bashan have beset me round.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 They gaped upon me with their mouths, as a ravening and a roaring lion.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 I am poured out like water, and all my bones are out of joint: my heart is like wax; it is melted in the midst of my bowels.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 My strength is dried up like a potsherd; and my tongue cleaveth to my jaws; and thou hast brought me into the dust of death.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 For dogs have compassed me: the assembly of the wicked have inclosed me: they pierced my hands and my feet.
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 I may tell all my bones: they look and stare upon me.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 They part my garments among them, and cast lots upon my vesture.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 But be not thou far from me, O Lord: O my strength, haste thee to help me.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Deliver my soul from the sword; my darling from the power of the dog.
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Save me from the lion’s mouth: for thou hast heard me from the horns of the unicorns.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 I will declare thy name unto my brethren: in the midst of the congregation will I praise thee.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Ye that fear the Lord, praise him; all ye the seed of Jacob, glorify him; and fear him, all ye the seed of Israel.
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 For he hath not despised nor abhorred the affliction of the afflicted; neither hath he hid his face from him; but when he cried unto him, he heard.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 My praise shall be of thee in the great congregation: I will pay my vows before them that fear him.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 The meek shall eat and be satisfied: they shall praise the Lord that seek him: your heart shall live for ever.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 All the ends of the world shall remember and turn unto the Lord: and all the kindreds of the nations shall worship before thee.
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 For the kingdom is the Lord’s: and he is the governor among the nations.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 All they that be fat upon earth shall eat and worship: all they that go down to the dust shall bow before him: and none can keep alive his own soul.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 A seed shall serve him; it shall be accounted to the Lord for a generation.
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 They shall come, and shall declare his righteousness unto a people that shall be born, that he hath done this.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
