Psalms 2

1 WHY do the heathen rage, and the people imagine a vain thing?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 The kings of the earth set themselves, and the rulers take counsel together, against the Lord, and against his anointed, saying,

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 Let us break their bands asunder, and cast away their cords from us.

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 He that sitteth in the heavens shall laugh: the Lord shall have them in derision.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Then shall he speak unto them in his wrath, and vex them in his sore displeasure.

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 Yet have I set my king upon my holy hill of Zion.

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 I will declare the decree: the Lord hath said unto me, Thou art my Son; this day have I begotten thee.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Ask of me, and I shall give thee the heathen for thine inheritance, and the uttermost parts of the earth for thy possession.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Thou shalt break them with a rod of iron; thou shalt dash them in pieces like a potter’s vessel.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Be wise now therefore, O ye kings: be instructed, ye judges of the earth.

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Serve the Lord with fear, and rejoice with trembling.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Kiss the Son, lest he be angry, and ye perish from the way, when his wrath is kindled but a little. Blessed are all they that put their trust in him.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!