Psalms 104
1 BLESS the Lord, O my soul. O Lord my God, thou art very great; thou art clothed with honour and majesty.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Who coverest thyself with light as with a garment: who stretchest out the heavens like a curtain:
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Who layeth the beams of his chambers in the waters: who maketh the clouds his chariot: who walketh upon the wings of the wind:
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Who maketh his angels spirits; his ministers a flaming fire:
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Who laid the foundations of the earth, that it should not be removed for ever.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Thou coveredst it with the deep as with a garment: the waters stood above the mountains.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 At thy rebuke they fled; at the voice of thy thunder they hasted away.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 They go up by the mountains; they go down by the valleys unto the place which thou hast founded for them.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Thou hast set a bound that they may not pass over; that they turn not again to cover the earth.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 He sendeth the springs into the valleys, which run among the hills.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 They give drink to every beast of the field: the wild asses quench their thirst.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 By them shall the fowls of the heaven have their habitation, which sing among the branches.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 He watereth the hills from his chambers: the earth is satisfied with the fruit of thy works.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 He causeth the grass to grow for the cattle, and herb for the service of man: that he may bring forth food out of the earth;
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 And wine that maketh glad the heart of man, and oil to make his face to shine, and bread which strengtheneth man’s heart.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 The trees of the Lord are full of sap; the cedars of Lebanon, which he hath planted;
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 Where the birds make their nests: as for the stork, the fir trees are her house.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 The high hills are a refuge for the wild goats; and the rocks for the conies.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 He appointed the moon for seasons: the sun knoweth his going down.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Thou makest darkness, and it is night: wherein all the beasts of the forest do creep forth.
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 The young lions roar after their prey, and seek their meat from God.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 The sun ariseth, they gather themselves together, and lay them down in their dens.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Man goeth forth unto his work and to his labour until the evening.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 O Lord, how manifold are thy works! in wisdom hast thou made them all: the earth is full of thy riches.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 So is this great and wide sea, wherein are things creeping innumerable, both small and great beasts.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 There go the ships: there is that leviathan, whom thou hast made to play therein.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 These wait all upon thee; that thou mayest give them their meat in due season.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 That thou givest them they gather: thou openest thine hand, they are filled with good.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Thou hidest thy face, they are troubled: thou takest away their breath, they die, and return to their dust.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Thou sendest forth thy spirit, they are created: and thou renewest the face of the earth.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 The glory of the Lord shall endure for ever: the Lord shall rejoice in his works.
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 He looketh on the earth, and it trembleth: he toucheth the hills, and they smoke.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 I will sing unto the Lord as long as I live: I will sing praise to my God while I have my being.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 My meditation of him shall be sweet: I will be glad in the Lord.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Let the sinners be consumed out of the earth, and let the wicked be no more. Bless thou the Lord, O my soul. Praise ye the Lord.
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
