Matthew 9
1 AND he entered into a ship, and passed over, and came into his own city.
І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город
2 And, behold, they brought to him a man sick of the palsy, lying on a bed: and Jesus seeing their faith said unto the sick of the palsy; Son, be of good cheer; thy sins be forgiven thee.
Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.
3 And, behold, certain of the scribes said within themselves, This man blasphemeth.
Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.
4 And Jesus knowing their thoughts said, Wherefore think ye evil in your hearts?
І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?
5 For whether is easier, to say, Thy sins be forgiven thee; or to say, Arise, and walk?
Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?
6 But that ye may know that the Son of man hath power on earth to forgive sins, (then saith he to the sick of the palsy, ) Arise, take up thy bed, and go unto thine house.
От же, щоб знали ви, що Син чоловічий мав власть на землі прощати гріхи, рече до розслабленого: Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!
7 And he arose, and departed to his house.
І, вставши, пійшов до дому свого!
8 But when the multitudes saw it, they marvelled, and glorified God, which had given such power unto men.
Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.
9 And as Jesus passed forth from thence, he saw a man, named Matthew, sitting at the receipt of custom: and he saith unto him, Follow me. And he arose, and followed him.
І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним.
10 And it came to pass, as Jesus sat at meat in the house, behold, many publicans and sinners came and sat down with him and his disciples.
І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками його.
11 And when the Pharisees saw it, they said unto his disciples, Why eateth your Master with publicans and sinners?
І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?
12 But when Jesus heard that, he said unto them, They that be whole need not a physician, but they that are sick.
Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим.
13 But go ye and learn what that meaneth, I will have mercy, and not sacrifice: for I am not come to call the righteous, but sinners to repentance.
От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.
14 Then came to him the disciples of John, saying, Why do we and the Pharisees fast oft, but thy disciples fast not?
Приступили тодї до Него ученики, Йоанові, говорячи: Чого ми та фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.
15 And Jesus said unto them, Can the children of the bridechamber mourn, as long as the bridegroom is with them? but the days will come, when the bridegroom shall be taken from them, and then shall they fast.
І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть.
16 No man putteth a piece of new cloth unto an old garment, for that which is put in to fill it up taketh from the garment, and the rent is made worse.
Нїхто не пришивав шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша.
17 Neither do men put new wine into old bottles: else the bottles break, and the wine runneth out, and the bottles perish: but they put new wine into new bottles, and both are preserved.
І не наливають нового вина у старі міхи, а то міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле.
18 While he spake these things unto them, behold, there came a certain ruler, and worshipped him, saying, My daughter is even now dead: but come and lay thy hand upon her, and she shall live.
Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.
19 And Jesus arose, and followed him, and so did his disciples.
І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.
20 And, behold, a woman, which was diseased with an issue of blood twelve years, came behind him, and touched the hem of his garment:
І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:
21 For she said within herself, If I may but touch his garment, I shall be whole.
бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.
22 But Jesus turned him about, and when he saw her, he said, Daughter, be of good comfort; thy faith hath made thee whole. And the woman was made whole from that hour.
Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.
23 And when Jesus came into the ruler’s house, and saw the minstrels and the people making a noise,
І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,
24 He said unto them, Give place: for the maid is not dead, but sleepeth. And they laughed him to scorn.
рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.
25 But when the people were put forth, he went in, and took her by the hand, and the maid arose.
От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало.
26 And the fame hereof went abroad into all that land.
І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій.
27 And when Jesus departed thence, two blind men followed him, crying, and saying, Thou Son of David, have mercy on us.
І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшліо слїдом за Ним двоє слїпих, і, порикуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.
28 And when he was come into the house, the blind men came to him: and Jesus saith unto them, Believe ye that I am able to do this? They said unto him, Yea, Lord.
І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.
29 Then touched he their eyes, saying, According to your faith be it unto you.
Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.
30 And their eyes were opened; and Jesus straitly charged them, saying, See that no man know it.
І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.
31 But they, when they were departed, spread abroad his fame in all that country.
Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.
32 As they went out, behold, they brought to him a dumb man possessed with a devil.
Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.
33 And when the devil was cast out, the dumb spake: and the multitudes marvelled, saying, It was never so seen in Israel.
І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї.
34 But the Pharisees said, He casteth out devils through the prince of the devils.
Фарисеї ж казали: Виганяв Він біси князем бісовським.
35 And Jesus went about all the cities and villages, teaching in their synagogues, and preaching the gospel of the kingdom, and healing every sickness and every disease among the people.
І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.
36 But when he saw the multitudes, he was moved with compassion on them, because they fainted, and were scattered abroad, as sheep having no shepherd.
Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.
37 Then saith he unto his disciples, The harvest truly is plenteous, but the labourers are few;
Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.
38 Pray ye therefore the Lord of the harvest, that he will send forth labourers into his harvest.
Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє.
