Psalms 78
1 Give ear, O my people, to my law: incline your ears to the words of my mouth.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 I will open my mouth in a parable: I will utter dark sayings of old:
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Which we have heard and known, and our fathers have told us.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 We will not hide them from their children, showing to the generation to come the praises of the LORD, and his strength, and his wonderful works that he has done.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 For he established a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which he commanded our fathers, that they should make them known to their children:
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 That the generation to come might know them, even the children which should be born; who should arise and declare them to their children:
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 That they might set their hope in God, and not forget the works of God, but keep his commandments:
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 And might not be as their fathers, a stubborn and rebellious generation; a generation that set not their heart aright, and whose spirit was not steadfast with God.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 The children of Ephraim, being armed, and carrying bows, turned back in the day of battle.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 They kept not the covenant of God, and refused to walk in his law;
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 And forgot his works, and his wonders that he had showed them.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Marvelous things did he in the sight of their fathers, in the land of Egypt, in the field of Zoan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 He divided the sea, and caused them to pass through; and he made the waters to stand as an heap.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 In the daytime also he led them with a cloud, and all the night with a light of fire.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 He split the rocks in the wilderness, and gave them drink as out of the great depths.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 He brought streams also out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 And they sinned yet more against him by provoking the most High in the wilderness.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 And they tempted God in their heart by asking meat for their lust.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Yes, they spoke against God; they said, Can God furnish a table in the wilderness?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Behold, he smote the rock, that the waters gushed out, and the streams overflowed; can he give bread also? can he provide flesh for his people?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Therefore the LORD heard this, and was wroth: so a fire was kindled against Jacob, and anger also came up against Israel;
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Because they believed not in God, and trusted not in his salvation:
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Though he had commanded the clouds from above, and opened the doors of heaven,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 And had rained down manna on them to eat, and had given them of the corn of heaven.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Man did eat angels’ food: he sent them meat to the full.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 He caused an east wind to blow in the heaven: and by his power he brought in the south wind.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 He rained flesh also on them as dust, and feathered fowls like as the sand of the sea:
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 And he let it fall in the middle of their camp, round about their habitations.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 So they did eat, and were well filled: for he gave them their own desire;
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 They were not estranged from their lust. But while their meat was yet in their mouths,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 The wrath of God came on them, and slew the fattest of them, and smote down the chosen men of Israel.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 For all this they sinned still, and believed not for his wondrous works.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Therefore their days did he consume in vanity, and their years in trouble.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 When he slew them, then they sought him: and they returned and inquired early after God.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 And they remembered that God was their rock, and the high God their redeemer.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Nevertheless they did flatter him with their mouth, and they lied to him with their tongues.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 For their heart was not right with him, neither were they steadfast in his covenant.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 But he, being full of compassion, forgave their iniquity, and destroyed them not: yes, many a time turned he his anger away, and did not stir up all his wrath.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 For he remembered that they were but flesh; a wind that passes away, and comes not again.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 How oft did they provoke him in the wilderness, and grieve him in the desert!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Yes, they turned back and tempted God, and limited the Holy One of Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 They remembered not his hand, nor the day when he delivered them from the enemy.
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 How he had worked his signs in Egypt, and his wonders in the field of Zoan.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 And had turned their rivers into blood; and their floods, that they could not drink.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 He sent divers sorts of flies among them, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 He gave also their increase to the caterpillar, and their labor to the locust.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 He destroyed their vines with hail, and their sycomore trees with frost.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 He gave up their cattle also to the hail, and their flocks to hot thunderbolts.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 He cast on them the fierceness of his anger, wrath, and indignation, and trouble, by sending evil angels among them.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 He made a way to his anger; he spared not their soul from death, but gave their life over to the pestilence;
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 And smote all the firstborn in Egypt; the chief of their strength in the tabernacles of Ham:
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 But made his own people to go forth like sheep, and guided them in the wilderness like a flock.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 And he led them on safely, so that they feared not: but the sea overwhelmed their enemies.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 And he brought them to the border of his sanctuary, even to this mountain, which his right hand had purchased.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 He cast out the heathen also before them, and divided them an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Yet they tempted and provoked the most high God, and kept not his testimonies:
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 But turned back, and dealt unfaithfully like their fathers: they were turned aside like a deceitful bow.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 For they provoked him to anger with their high places, and moved him to jealousy with their graven images.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 When God heard this, he was wroth, and greatly abhorred Israel:
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 So that he forsook the tabernacle of Shiloh, the tent which he placed among men;
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 And delivered his strength into captivity, and his glory into the enemy’s hand.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 He gave his people over also to the sword; and was wroth with his inheritance.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 The fire consumed their young men; and their maidens were not given to marriage.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Their priests fell by the sword; and their widows made no lamentation.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Then the LORD awaked as one out of sleep, and like a mighty man that shouts by reason of wine.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 And he smote his enemies in the hinder parts: he put them to a perpetual reproach.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Moreover he refused the tabernacle of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim:
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 But chose the tribe of Judah, the mount Zion which he loved.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 And he built his sanctuary like high palaces, like the earth which he has established for ever.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 He chose David also his servant, and took him from the sheepfolds:
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 From following the ewes great with young he brought him to feed Jacob his people, and Israel his inheritance.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 So he fed them according to the integrity of his heart; and guided them by the skillfulness of his hands.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
