Psalms 104
1 Bless the LORD, O my soul. O LORD my God, you are very great; you are clothed with honor and majesty.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Who cover yourself with light as with a garment: who stretch out the heavens like a curtain:
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Who lays the beams of his chambers in the waters: who makes the clouds his chariot: who walks on the wings of the wind:
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Who makes his angels spirits; his ministers a flaming fire:
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Who laid the foundations of the earth, that it should not be removed for ever.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 You covered it with the deep as with a garment: the waters stood above the mountains.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 At your rebuke they fled; at the voice of your thunder they hurried away.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 They go up by the mountains; they go down by the valleys to the place which you have founded for them.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 You have set a bound that they may not pass over; that they turn not again to cover the earth.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 He sends the springs into the valleys, which run among the hills.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 They give drink to every beast of the field: the wild asses quench their thirst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 By them shall the fowls of the heaven have their habitation, which sing among the branches.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 He waters the hills from his chambers: the earth is satisfied with the fruit of your works.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 He causes the grass to grow for the cattle, and herb for the service of man: that he may bring forth food out of the earth;
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 And wine that makes glad the heart of man, and oil to make his face to shine, and bread which strengthens man’s heart.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 The trees of the LORD are full of sap; the cedars of Lebanon, which he has planted;
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Where the birds make their nests: as for the stork, the fir trees are her house.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 The high hills are a refuge for the wild goats; and the rocks for the conies.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 He appointed the moon for seasons: the sun knows his going down.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 You make darkness, and it is night: wherein all the beasts of the forest do creep forth.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 The young lions roar after their prey, and seek their meat from God.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 The sun rises, they gather themselves together, and lay them down in their dens.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Man goes forth to his work and to his labor until the evening.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 O LORD, how manifold are your works! in wisdom have you made them all: the earth is full of your riches.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 So is this great and wide sea, wherein are things creeping innumerable, both small and great beasts.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 There go the ships: there is that leviathan, whom you have made to play therein.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 These wait all on you; that you may give them their meat in due season.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 That you give them they gather: you open your hand, they are filled with good.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 You hide your face, they are troubled: you take away their breath, they die, and return to their dust.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 You send forth your spirit, they are created: and you renew the face of the earth.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 The glory of the LORD shall endure for ever: the LORD shall rejoice in his works.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 He looks on the earth, and it trembles: he touches the hills, and they smoke.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 I will sing to the LORD as long as I live: I will sing praise to my God while I have my being.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 My meditation of him shall be sweet: I will be glad in the LORD.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Let the sinners be consumed out of the earth, and let the wicked be no more. Bless you the LORD, O my soul. Praise you the LORD.
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
