Psalms 94
1 O LORD, Thou God to whom vengeance belongeth, Thou God to whom vengeance belongeth, shine forth.
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Lift up Thyself, Thou Judge of the earth; render to the proud their recompense.
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 LORD, how long shall the wicked, how long shall the wicked exult?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 They gush out, they speak arrogancy; all the workers of iniquity bear themselves loftily.
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 They crush Thy people, O LORD, and afflict Thy heritage.
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 They slay the widow and the stranger, and murder the fatherless.
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 And they say: 'The LORD will not see, neither will the God of Jacob give heed.'
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Consider, ye brutish among the people; and ye fools, when will ye understand?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 He that planted the ear, shall He not hear? He that formed the eye, shall He not see?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 He that instructeth nations, shall not He correct? even He that teacheth man knowledge?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 The LORD knoweth the thoughts of man, that they are vanity.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Happy is the man whom Thou instructest, O LORD, and teachest out of Thy law;
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 That Thou mayest give him rest from the days of evil, until the pit be digged for the wicked.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 For the LORD will not cast off His people, neither will He forsake His inheritance.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 For right shall return unto justice, and all the upright in heart shall follow it.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Who will rise up for me against the evil-doers? Who will stand up for me against the workers of iniquity?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Unless the LORD had been my help, my soul had soon dwelt in silence.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 If I say: 'My foot slippeth', Thy mercy, O LORD, holdeth me up.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 When my cares are many within me, Thy comforts delight my soul.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Shall the seat of wickedness have fellowship with Thee, which frameth mischief by statute?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 They gather themselves together against the soul of the righteous, and condemn innocent blood.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 But the LORD hath been my high tower, and my God the rock of my refuge.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 And He hath brought upon them their own iniquity, and will cut them off in their own evil; the LORD our God will cut them off.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
