Psalms 83
1 A Song, a Psalm of Asaph. O God, keep not Thou silence; hold not Thy peace, and be not still, O God.
Пісня. Псалом Аса́фів. Боже, не будь мовчазни́м, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, —
2 For, lo, Thine enemies are in an uproar; and they that hate Thee have lifted up the head.
бо ось зашуміли Твої вороги́, а Твої ненави́сники го́лови попідійма́ли!
3 They hold crafty converse against Thy people, and take counsel against Thy treasured ones.
Вони проти народу Твого хитрий за́дум видумують, і нара́джуються проти тих, кого Ти береже́ш!
4 They have said: 'Come, and let us cut them off from being a nation; that the name of Israel may be no more in remembrance.'
Вони кажуть: „Ходіть но, та знищимо їх з-між наро́дів, - і згадуватись більш не буде іме́ння Ізраїля!“
5 For they have consulted together with one consent; against Thee do they make a covenant;
Бо вони одноду́шно нара́дилися, проти Тебе умови склада́ють, —
6 The tents of Edom and the Ishmaelites; Moab, and the Hagrites;
намети Едо́ма й ізмаїльтя́н, Моа́в та агаря́ни,
7 Gebal, and Ammon, and Amalek; Philistia with the inhabitants of Tyre;
Ґева́л і Аммо́н, і Амали́к, Филисте́я з мешка́нцями Ти́ру.
8 Assyria also is joined with them; they have been an arm to the children of Lot. (Selah)
І Ашшу́р поєднався був з ними, — вони синам Ло́товим стали раме́ном. (Се́ла)
9 Do Thou unto them as unto Midian; as to Sisera, as to Jabin, at the brook Kishon;
Зроби їм, як Мідія́нові, як Сісе́рі, як Явінові в долині Кішо́н, —
10 Who were destroyed at En-dor; they became as dung for the earth.
при Ен-До́рі вони були зни́щені, стали погно́єм землі!
11 Make their nobles like Oreb and Zeeb, and like Zebah and Zalmunna all their princes;
Поклади їх та їхніх вельмож, як Оре́ва, й як Зе́ева, й як Зе́ваха, й як Цалму́нну, усіх їхніх князі́в,
12 Who said: 'Let us take to ourselves in possession the habitations of God.'
що казали були́: „Візьмі́мо на спа́док для себе поме́шкання Боже“!
13 O my God, make them like the whirling dust; as stubble before the wind.
Боже мій, — бодай стали вони, немов по́рох у вихрі, як солома на вітрі!
14 As the fire that burneth the forest, and as the flame that setteth the mountains ablaze;
Як огонь па́лить ліс, й як запалює полу́м'я го́ри,
15 So pursue them with Thy tempest, and affright them with Thy storm.
так Ти їх пожени Своїм ви́хром, і настра́ш Своєю бурею!
16 Fill their faces with shame; that they may seek Thy name, O LORD.
Напо́вни обличчя їхнє со́ромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!
17 Let them be ashamed and affrighted for ever; yea, let them be abashed and perish;
Нехай будуть вони засоро́млені, й за́вжди хай будуть настра́шені, і хай застида́ються, й хай вони зги́нуть!
18 That they may know that it is Thou alone whose name is the LORD, the Most High over all the earth.
І нехай вони знають, що Ти, — Твоє Ймення Госпо́дь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!
