Psalms 78
1 Maschil of Asaph. Give ear, O my people, to my teaching; incline your ears to the words of my mouth.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 I will open my mouth with a parable; I will utter dark sayings concerning days of old;
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 That which we have heard and known, and our fathers have told us,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 We will not hide from their children, telling to the generation to come the praises of the LORD, and His strength, and His wondrous works that He hath done.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 For He established a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which He commanded our fathers, that they should make them known to their children;
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 That the generation to come might know them, even the children that should be born; who should arise and tell them to their children,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 That they might put their confidence in God, and not forget the works of God, but keep His commandments;
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 And might not be as their fathers, a stubborn and rebellious generation; a generation that set not their heart aright, and whose spirit was not stedfast with God.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 The children of Ephraim were as archers handling the bow, that turned back in the day of battle.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 They kept not the covenant of God, and refused to walk in His law;
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 And they forgot His doings, and His wondrous works that He had shown them.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Marvellous things did He in the sight of their fathers, in the land of Egypt, in the field of Zoan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 He cleaved the sea, and caused them to pass through; and He made the waters to stand as a heap.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 By day also He led them with a cloud, and all the night with a light of fire.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 He cleaved rocks in the wilderness, and gave them drink abundantly as out of the great deep.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 He brought streams also out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Yet went they on still to sin against Him, to rebel against the Most High in the desert.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 And they tried God in their heart by asking food for their craving.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Yea, they spoke against God; they said: 'Can God prepare a table in the wilderness?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Behold, He smote the rock, that waters gushed out, and streams overflowed; can He give bread also? or will He provide flesh for His people?'
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Therefore the LORD heard, and was wroth; and a fire was kindled against Jacob, and anger also went up against Israel;
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Because they believed not in God, and trusted not in His salvation.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 And He commanded the skies above, and opened the doors of heaven;
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 And He caused manna to rain upon them for food, and gave them of the corn of heaven.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Man did eat the bread of the mighty; He sent them provisions to the full.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 He caused the east wind to set forth in heaven; and by His power He brought on the south wind.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 He caused flesh also to rain upon them as the dust, and winged fowl as the sand of the seas;
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 And He let it fall in the midst of their camp, round about their dwellings.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 So they did eat, and were well filled; and He gave them that which they craved.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 They were not estranged from their craving, their food was yet in their mouths,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 When the anger of God went up against them, and slew of the lustieth among them, and smote down the young men of Israel.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 For all this they sinned still, and believed not in His wondrous works.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Therefore He ended their days as a breath, and their years in terror.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 When He slew them, then they would inquire after Him, and turn back and seek God earnestly.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 And they remembered that God was their Rock, and the Most High God their redeemer.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 But they beguiled Him with their mouth, and lied unto Him with their tongue.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 For their heart was not stedfast with Him, neither were they faithful in His covenant.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 But He, being full of compassion, forgiveth iniquity, and destroyeth not; yea, many a time doth He turn His anger away, and doth not stir up all His wrath.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 So He remembered that they were but flesh, a wind that passeth away, and cometh not again.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 How oft did they rebel against Him in the wilderness, and grieve Him in the desert!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 And still again they tried God, and set bounds to the Holy One of Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 They remembered not His hand, nor the day when He redeemed them from the adversary.
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 How He set His signs in Egypt, and His wonders in the field of Zoan;
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 And turned their rivers into blood, so that they could not drink their streams.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 He sent among them swarms of flies, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 He gave also their increase unto the caterpillar, and their labour unto the locust.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 He destroyed their vines with hail, and their sycamore-trees with frost.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 He gave over their cattle also to the hail, and their flocks to fiery bolts.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 He sent forth upon them the fierceness of His anger, wrath, and indignation, and trouble, a sending of messengers of evil.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 He levelled a path for His anger; He spared not their soul from death, but gave their life over to the pestilence;
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 And smote all the first-born in Egypt, the first-fruits of their strength in the tents of Ham;
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 But He made His own people to go forth like sheep, and guided them in the wilderness like a flock.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 And He led them safely, and they feared not; but the sea overwhelmed their enemies.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 And He brought them to His holy border, to the mountain, which His right hand had gotten.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 He drove out the nations also before them, and allotted them for an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Yet they tried and provoked God, the Most High, and kept not His testimonies;
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 But turned back, and dealt treacherously like their fathers; they were turned aside like a deceitful bow.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 For they provoked Him with their high places, and moved Him to jealousy with their graven images.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 God heard, and was wroth, and He greatly abhorred Israel;
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 And He forsook the tabernacle of Shiloh, the tent which He had made to dwell among men;
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 And delivered His strength into captivity, and His glory into the adversary's hand.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 He gave His people over also unto the sword; and was wroth with His inheritance.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Fire devoured their young men; and their virgins had no marriage-song.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Their priests fell by the sword; and their widows made no lamentation.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Then the Lord awaked as one asleep, like a mighty man recovering from wine.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 And He smote His adversaries backward; He put upon them a perpetual reproach.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Moreover He abhorred the tent of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim;
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 But chose the tribe of Judah, the mount Zion which He loved.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 And He built His sanctuary like the heights, like the earth which He hath founded for ever.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 He chose David also His servant, and took him from the sheepfolds;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 From following the ewes that give suck He brought him, to be shepherd over Jacob His people, and Israel His inheritance.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 So he shepherded them according to the integrity of his heart; and lead them by the skilfulness of his hands.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
