Psalms 69
1 For the Leader; upon Shoshannim. A Psalm of David. Save me, O God; for the waters are come in even unto the soul.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 I am sunk in deep mire, where there is no standing; I am come into deep waters, and the flood overwhelmeth me.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I am weary of my crying; my throat is dried; mine eyes fail while I wait for my God.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 They that hate me without a cause are more than the hairs of my head; they that would cut me off, being mine enemies wrongfully, are many; should I restore that which I took not away?
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 O God, Thou knowest my folly; and my trespasses are not hid from Thee.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Let not them that wait for Thee be ashamed through me, O Lord GOD of hosts; let not those that seek Thee be brought to confusion through me, O God of Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Because for Thy sake I have borne reproach; confusion hath covered my face.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 I am become a stranger unto my brethren, and an alien unto my mother's children.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Because zeal for Thy house hath eaten me up, and the reproaches of them that reproach Thee are fallen upon me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 And I wept with my soul fasting, and that became unto me a reproach.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 I made sackcloth also my garment, and I became a byword unto them.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 They that sit in the gate talk of me; and I am the song of the drunkards.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 But as for me, let my prayer be unto Thee, O LORD, in an acceptable time; O God, in the abundance of Thy mercy, answer me with the truth of Thy salvation.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Deliver me out of the mire, and let me not sink; let me be delivered from them that hate me, and out of the deep waters.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Let not the waterflood overwhelm me, neither let the deep swallow me up; and let not the pit shut her mouth upon me.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Answer me, O LORD, for Thy mercy is good; according to the multitude of Thy compassions turn Thou unto me.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 And hide not Thy face from Thy servant; for I am in distress; answer me speedily.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Draw nigh unto my soul, and redeem it; ransom me because of mine enemies.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Thou knowest my reproach, and my shame, and my confusion; mine adversaries are all before Thee.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Reproach hath broken my heart; and I am sore sick; and I looked for some to show compassion, but there was none; and for comforters, but I found none.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 Yea, they put poison into my food; and in my thirst they gave me vinegar to drink.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Let their table before them become a snare; and when they are in peace, let it become a trap.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Let their eyes be darkened, that they see not; and make their loins continually to totter.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Pour out Thine indignation upon them, and let the fierceness of Thine anger overtake them.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Let their encampment be desolate; let none dwell in their tents.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 For they persecute him whom Thou hast smitten; and they tell of the pain of those whom Thou hast wounded.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Add iniquity unto their iniquity; and let them not come into Thy righteousness.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Let them be blotted out of the book of the living, and not be written with the righteous.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 But I am afflicted and in pain; let Thy salvation, O God, set me up on high.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I will praise the name of God with a song, and will magnify Him with thanksgiving.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 And it shall please the LORD better than a bullock that hath horns and hoofs.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 The humble shall see it, and be glad; ye that seek after God, let your heart revive.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 For the LORD hearkeneth unto the needy, and despiseth not His prisoners.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Let heaven and earth praise Him, the seas, and every thing that moveth therein.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For God will save Zion, and build the cities of Judah; and they shall abide there, and have it in possession.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 The seed also of His servants shall inherit it; and they that love His name shall dwell therein.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
