Psalms 69
1 For the Leader; upon Shoshannim. A Psalm of David. Save me, O God; for the waters are come in even unto the soul.
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
2 I am sunk in deep mire, where there is no standing; I am come into deep waters, and the flood overwhelmeth me.
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
3 I am weary of my crying; my throat is dried; mine eyes fail while I wait for my God.
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
4 They that hate me without a cause are more than the hairs of my head; they that would cut me off, being mine enemies wrongfully, are many; should I restore that which I took not away?
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
5 O God, Thou knowest my folly; and my trespasses are not hid from Thee.
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
6 Let not them that wait for Thee be ashamed through me, O Lord GOD of hosts; let not those that seek Thee be brought to confusion through me, O God of Israel.
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
7 Because for Thy sake I have borne reproach; confusion hath covered my face.
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
8 I am become a stranger unto my brethren, and an alien unto my mother's children.
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
9 Because zeal for Thy house hath eaten me up, and the reproaches of them that reproach Thee are fallen upon me.
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
10 And I wept with my soul fasting, and that became unto me a reproach.
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
11 I made sackcloth also my garment, and I became a byword unto them.
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
12 They that sit in the gate talk of me; and I am the song of the drunkards.
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
13 But as for me, let my prayer be unto Thee, O LORD, in an acceptable time; O God, in the abundance of Thy mercy, answer me with the truth of Thy salvation.
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
14 Deliver me out of the mire, and let me not sink; let me be delivered from them that hate me, and out of the deep waters.
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
15 Let not the waterflood overwhelm me, neither let the deep swallow me up; and let not the pit shut her mouth upon me.
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
16 Answer me, O LORD, for Thy mercy is good; according to the multitude of Thy compassions turn Thou unto me.
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
17 And hide not Thy face from Thy servant; for I am in distress; answer me speedily.
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
18 Draw nigh unto my soul, and redeem it; ransom me because of mine enemies.
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
19 Thou knowest my reproach, and my shame, and my confusion; mine adversaries are all before Thee.
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
20 Reproach hath broken my heart; and I am sore sick; and I looked for some to show compassion, but there was none; and for comforters, but I found none.
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
21 Yea, they put poison into my food; and in my thirst they gave me vinegar to drink.
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
22 Let their table before them become a snare; and when they are in peace, let it become a trap.
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
23 Let their eyes be darkened, that they see not; and make their loins continually to totter.
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
24 Pour out Thine indignation upon them, and let the fierceness of Thine anger overtake them.
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
25 Let their encampment be desolate; let none dwell in their tents.
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
26 For they persecute him whom Thou hast smitten; and they tell of the pain of those whom Thou hast wounded.
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
27 Add iniquity unto their iniquity; and let them not come into Thy righteousness.
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
28 Let them be blotted out of the book of the living, and not be written with the righteous.
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
29 But I am afflicted and in pain; let Thy salvation, O God, set me up on high.
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
30 I will praise the name of God with a song, and will magnify Him with thanksgiving.
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
31 And it shall please the LORD better than a bullock that hath horns and hoofs.
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
32 The humble shall see it, and be glad; ye that seek after God, let your heart revive.
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
33 For the LORD hearkeneth unto the needy, and despiseth not His prisoners.
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
34 Let heaven and earth praise Him, the seas, and every thing that moveth therein.
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
35 For God will save Zion, and build the cities of Judah; and they shall abide there, and have it in possession.
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
36 The seed also of His servants shall inherit it; and they that love His name shall dwell therein.
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.
