Psalms 50
1 A Psalm of Asaph. God, God, the LORD, hath spoken, and called the earth from the rising of the sun unto the going down thereof.
Псалом Асафів.
2 Out of Zion, the perfection of beauty, God hath shined forth.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Our God cometh, and doth not keep silence; a fire devoureth before Him, and round about Him it stormeth mightily.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 He calleth to the heavens above, and to the earth, that He may judge His people:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 'Gather My saints together unto Me; those that have made a covenant with Me by sacrifice.'
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 And the heavens declare His righteousness; for God, He is judge. (Selah)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 'Hear, O My people, and I will speak; O Israel, and I will testify against thee: God, thy God, am I.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 I will not reprove thee for thy sacrifices; and thy burnt-offerings are continually before Me.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 I will take no bullock out of thy house, nor he-goats out of thy folds.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 For every beast of the forest is Mine, and the cattle upon a thousand hills.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 I know all the fowls of the mountains; and the wild beasts of the field are Mine.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 If I were hungry, I would not tell thee; for the world is Mine, and the fulness thereof.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Do I eat the flesh of bulls, or drink the blood of goats?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Offer unto God the sacrifice of thanksgiving; and pay thy vows unto the Most High;
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 And call upon Me in the day of trouble; I will deliver thee, and thou shalt honour Me.'
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 But unto the wicked God saith: 'What hast thou to do to declare My statutes, and that thou hast taken My covenant in thy mouth?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Seeing thou hatest instruction, and castest My words behind thee.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 When thou sawest a thief, thou hadst company with him, and with adulterers was thy portion.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Thou hast let loose thy mouth for evil, and thy tongue frameth deceit.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Thou sittest and speakest against thy brother; thou slanderest thine own mother's son.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 These things hast thou done, and should I have kept silence? Thou hadst thought that I was altogether such a one as thyself; but I will reprove thee, and set the cause before thine eyes.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Now consider this, ye that forget God, lest I tear in pieces, and there be none to deliver.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Whoso offereth the sacrifice of thanksgiving honoureth Me; and to him that ordereth his way aright will I show the salvation of God.'
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
