Psalms 44
1 For the Leader; a Psalm of the sons of Korah. Maschil. O God, we have heard with our ears, our fathers have told us; a work Thou didst in their days, in the days of old.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Thou with Thy hand didst drive out the nations, and didst plant them in; Thou didst break the peoples, and didst spread them abroad.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 For not by their own sword did they get the land in possession, neither did their own arm save them; but Thy right hand, and Thine arm, and the light of Thy countenance, because Thou wast favourable unto them.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Thou art my King, O God; command the salvation of Jacob.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Through Thee do we push down our adversaries; through Thy name do we tread them under that rise up against us.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 For I trust not in my bow, neither can my sword save me.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 But Thou hast saved us from our adversaries, and hast put them to shame that hate us.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 In God have we gloried all the day, and we will give thanks unto Thy name for ever. (Selah)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Yet Thou hast cast off, and brought us to confusion; and goest not forth with our hosts.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Thou makest us to turn back from the adversary; and they that hate us spoil at their will.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Thou hast given us like sheep to be eaten; and hast scattered us among the nations.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Thou sellest Thy people for small gain, and hast not set their prices high.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Thou makest us a taunt to our neighbours, a scorn and a derision to them that are round about us.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Thou makest us a byword among the nations, a shaking of the head among the peoples.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 All the day is my confusion before me, and the shame of my face hath covered me,
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 For the voice of him that taunteth and blasphemeth; by reason of the enemy and the revengeful.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 All this is come upon us; yet have we not forgotten Thee, neither have we been false to Thy covenant.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Our heart is not turned back, neither have our steps declined from Thy path;
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 Though Thou hast crushed us into a place of jackals, and covered us with the shadow of death.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 If we had forgotten the name of our God, or spread forth our hands to a strange god;
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 Would not God search this out? For He knoweth the secrets of the heart.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Nay, but for Thy sake are we killed all the day; we are accounted as sheep for the slaughter.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Awake, why sleepest Thou, O Lord? Arouse Thyself, cast not off for ever.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Wherefore hidest Thou Thy face, and forgettest our affliction and our oppression?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 For our soul is bowed down to the dust; our belly cleaveth unto the earth.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Arise for our help, and redeem us for Thy mercy's sake.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
