Psalms 39
1 For the Leader, for Jeduthun. A Psalm of David. I said: 'I will take heed to my ways, that I sin not with my tongue; I will keep a curb upon my mouth, while the wicked is before me.'
Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів. Я сказав: «Я стежитиму за своїми [життєвими] дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною».
2 I was dumb with silence; I held my peace, had no comfort; and my pain was held in check.
Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій [внутрішній] лише роз’ятрився,
3 My heart waxed hot within me; while I was musing, the fire kindled; then spoke I with my tongue:
серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, [тоді] я промовив язиком своїм:
4 'LORD, make me to know mine end, and the measure of my days, what it is; let me know how short-lived I am.
«Дай мені знати, Господи, [час] мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє.
5 Behold, Thou hast made my days as hand-breadths; and mine age is as nothing before Thee; surely every man at his best estate is altogether vanity. (Selah)
Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. (Села)
6 Surely man walketh as a mere semblance; surely for vanity they are in turmoil; he heapeth up riches, and knoweth not who shall gather them.
Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це.
7 And now, Lord, what wait I for? My hope, it is in Thee.
Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання.
8 Deliver me from all my transgressions; make me not the reproach of the base.
Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним.
9 I am dumb, I open not my mouth; because Thou hast done it.
Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так.
10 Remove Thy stroke from off me; I am consumed by the blow of Thy hand.
Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину.
11 With rebukes dost Thou chasten man for iniquity, and like a moth Thou makest his beauty to consume away; surely every man is vanity. (Selah)
Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. (Села)
12 Hear my prayer, O LORD, and give ear unto my cry; keep not silence at my tears; for I am a stranger with Thee, a sojourner, as all my fathers were.
Почуй молитву мою, Господи, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, [тимчасовий] поселенець, як і всі прабатьки мої.
13 Look away from me, that I may take comfort, before I go hence, and be no more.'
Відведи Свій [суворий] погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».
