Psalms 35
1 A Psalm of David. Strive, O LORD, with them that strive with me; fight against them that fight against me.
Давидів.
2 Take hold of shield and buckler, and rise up to my help.
візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 Draw out also the spear, and the battle-axe, against them that pursue me; say unto my soul: 'I am Thy salvation.'
Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 Let them be ashamed and brought to confusion that seek after my soul; let them be turned back and be abashed that devise my hurt.
Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Let them be as chaff before the wind, the angel of the LORD thrusting them.
Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 Let their way be dark and slippery, the angel of the LORD pursuing them.
нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 For without cause have they hid for me the pit, even their net, without cause have they digged for my soul.
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Let destruction come upon him unawares; and let his net that he hath hid catch himself; with destruction let him fall therein.
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 And my soul shall be joyful in the LORD; it shall rejoice in His salvation.
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 All my bones shall say: 'LORD, who is like unto Thee, who deliverest the poor from him that is too strong for him, yea, the poor and the needy from him that spoileth him?'
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 Unrighteous witnesses rise up; they ask me of things that I know not.
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 They repay me evil for good; bereavement is come to my soul.
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 But as for me, when they were sick, my clothing was sackcloth, I afflicted my soul with fasting; and my prayer, may it return into mine own bosom.
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 I went about as though it had been my friend or my brother; I bowed down mournful, as one that mourneth for his mother.
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 But when I halt they rejoice, and gather themselves together; the abjects gather themselves together against me, and those whom I know not; they tear me, and cease not;
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 With the profanest mockeries of backbiting they gnash at me with their teeth.
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 Lord, how long wilt Thou look on? Rescue my soul from their destructions, mine only one from the lions.
Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 I will give Thee thanks in the great congregation; I will praise Thee among a numerous people.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Let not them that are wrongfully mine enemies rejoice over me; neither let them wink with the eye that hate me without a cause.
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 For they speak not peace; but they devise deceitful matters against them that are quiet in the land.
бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 Yea, they open their mouth wide against me; they say: 'Aha, aha, our eye hath seen it.'
свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 Thou hast seen, O LORD; keep not silence; O Lord, be not far from me.
Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Rouse Thee, and awake to my judgment, even unto my cause, my God and my Lord.
Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 Judge me, O LORD my God, according to Thy righteousness; and let them not rejoice over me.
розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 Let them not say in their heart: 'Aha, we have our desire'; let them not say: 'We have swallowed him up.'
нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Let them be ashamed and abashed together that rejoice at my hurt; let them be clothed with shame and confusion that magnify themselves against me.
Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Let them shout for joy, and be glad, that delight in my righteousness; yea, let them say continually: 'Magnified be the LORD, who delighteth in the peace of His servant.'
Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 And my tongue shall speak of Thy righteousness, and of Thy praise all the day.
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
