Psalms 22
1 For the Leader; upon Aijeleth ha-Shahar. A Psalm of David. My God, my God, why hast Thou forsaken me, and art far from my help at the words of my cry?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 O my God, I call by day, but Thou answerest not; and at night, and there is no surcease for me.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Yet Thou art holy, O Thou that art enthroned upon the praises of Israel.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 In Thee did our fathers trust; they trusted, and Thou didst deliver them.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Unto Thee they cried, and escaped; in Thee did they trust, and were not ashamed.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 But I am a worm, and no man; a reproach of men, and despised of the people.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 All they that see me laugh me to scorn; they shoot out the lip, they shake the head:
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 'Let him commit himself unto the LORD! let Him rescue him; let Him deliver him, seeing He delighteth in him.'
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 For Thou art He that took me out of the womb; Thou madest me trust when I was upon my mother's breasts.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 Upon Thee I have been cast from my birth; Thou art my God from my mother's womb.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Be not far from me; for trouble is near; for there is none to help.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Many bulls have encompassed me; strong bulls of Bashan have beset me round.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 They open wide their mouth against me, as a ravening and a roaring lion.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 I am poured out like water, and all my bones are out of joint; my heart is become like wax; it is melted in mine inmost parts.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 My strength is dried up like a potsherd; and my tongue cleaveth to my throat; and Thou layest me in the dust of death.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 For dogs have encompassed me; a company of evil-doers have inclosed me; like a lion, they are at my hands and my feet.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 I may count all my bones; they look and gloat over me.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 They part my garments among them, and for my vesture do they cast lots.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 But Thou, O LORD, be not far off; O Thou my strength, hasten to help me.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Deliver my soul from the sword; mine only one from the power of the dog.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Save me from the lion's mouth; yea, from the horns of the wild-oxen do Thou answer me.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 I will declare Thy name unto my brethren; in the midst of the congregation will I praise Thee.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 'Ye that fear the LORD, praise Him; all ye the seed of Jacob, glorify Him; and stand in awe of Him, all ye the seed of Israel.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 For He hath not despised nor abhorred the lowliness of the poor; neither hath He hid His face from him; but when he cried unto Him, He heard.'
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 From Thee cometh my praise in the great congregation; I will pay my vows before them that fear Him.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Let the humble eat and be satisfied; let them praise the LORD that seek after Him; may your heart be quickened for ever!
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 All the ends of the earth shall remember and turn unto the LORD; and all the kindreds of the nations shall worship before Thee.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 For the kingdom is the LORD'S; and He is the ruler over the nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 All the fat ones of the earth shall eat and worship; all they that go down to the dust shall kneel before Him, even he that cannot keep his soul alive.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 A seed shall serve him; it shall be told of the Lord unto the next generation.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 They shall come and shall declare His righteousness unto a people that shall be born, that He hath done it.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
