Psalms 2
1 Why are the nations in an uproar? And why do the peoples mutter in vain?
Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
2 The kings of the earth stand up, and the rulers take counsel together, against the LORD, and against His anointed:
Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
3 'Let us break their bands asunder, and cast away their cords from us.'
„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
4 He that sitteth in heaven laugheth, the Lord hath them in derision.
Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
5 Then will He speak unto them in His wrath, and affright them in His sore displeasure:
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
6 'Truly it is I that have established My king upon Zion, My holy mountain.'
„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
7 I will tell of the decree: the LORD said unto me: 'Thou art My son, this day have I begotten thee.
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Ask of Me, and I will give the nations for thine inheritance, and the ends of the earth for thy possession.
Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
9 Thou shalt break them with a rod of iron; thou shalt dash them in pieces like a potter's vessel.'
Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
10 Now therefore, O ye kings, be wise; be admonished, ye judges of the earth.
А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
11 Serve the LORD with fear, and rejoice with trembling.
Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
12 Do homage in purity, lest He be angry, and ye perish in the way, when suddenly His wrath is kindled. Happy are all they that take refuge in Him.
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!
