Psalms 2

1 Why are the nations in an uproar? And why do the peoples mutter in vain?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 The kings of the earth stand up, and the rulers take counsel together, against the LORD, and against His anointed:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 'Let us break their bands asunder, and cast away their cords from us.'

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 He that sitteth in heaven laugheth, the Lord hath them in derision.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Then will He speak unto them in His wrath, and affright them in His sore displeasure:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 'Truly it is I that have established My king upon Zion, My holy mountain.'

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 I will tell of the decree: the LORD said unto me: 'Thou art My son, this day have I begotten thee.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Ask of Me, and I will give the nations for thine inheritance, and the ends of the earth for thy possession.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Thou shalt break them with a rod of iron; thou shalt dash them in pieces like a potter's vessel.'

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Now therefore, O ye kings, be wise; be admonished, ye judges of the earth.

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Serve the LORD with fear, and rejoice with trembling.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Do homage in purity, lest He be angry, and ye perish in the way, when suddenly His wrath is kindled. Happy are all they that take refuge in Him.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!