Psalms 104
1 Bless the LORD, O my soul. O LORD my God, Thou art very great; Thou art clothed with glory and majesty.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Who coverest Thyself with light as with a garment, who stretchest out the heavens like a curtain;
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Who layest the beams of Thine upper chambers in the waters, who makest the clouds Thy chariot, who walkest upon the wings of the wind;
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Who makest winds Thy messengers, the flaming fire Thy ministers.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Who didst establish the earth upon its foundations, that it should not be moved for ever and ever;
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Thou didst cover it with the deep as with a vesture; the waters stood above the mountains.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 At Thy rebuke they fled, at the voice of Thy thunder they hasted away —
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 The mountains rose, the valleys sank down — unto the place which Thou hadst founded for them;
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Thou didst set a bound which they should not pass over, that they might not return to cover the earth.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Who sendest forth springs into the valleys; they run between the mountains;
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 They give drink to every beast of the field, the wild asses quench their thirst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Beside them dwell the fowl of the heaven, from among the branches they sing.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Who waterest the mountains from Thine upper chambers; the earth is full of the fruit of Thy works.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Who causeth the grass to spring up for the cattle, and herb for the service of man; to bring forth bread out of the earth,
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 And wine that maketh glad the heart of man, making the face brighter than oil, and bread that stayeth man's heart.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 The trees of the LORD have their fill, the cedars of Lebanon, which He hath planted;
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Wherein the birds make their nests; as for the stork, the fir-trees are her house.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 The high mountains are for the wild goats; the rocks are a refuge for the conies.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Who appointedst the moon for seasons; the sun knoweth his going down.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Thou makest darkness, and it is night, wherein all the beasts of the forest do creep forth.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 The young lions roar after their prey, and seek their food from God.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 The sun ariseth, they slink away, and couch in their dens.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Man goeth forth unto his work and to his labour until the evening.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 How manifold are Thy works, O LORD! In wisdom hast Thou made them all; the earth is full of Thy creatures.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Yonder sea, great and wide, therein are creeping things innumerable, living creatures, both small and great.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 There go the ships; there is leviathan, whom Thou hast formed to sport therein.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 All of them wait for Thee, that Thou mayest give them their food in due season.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Thou givest it unto them, they gather it; Thou openest Thy hand, they are satisfied with good.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Thou hidest Thy face, they vanish; Thou withdrawest their breath, they perish, and return to their dust.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Thou sendest forth Thy spirit, they are created; and Thou renewest the face of the earth.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 May the glory of the LORD endure for ever; let the LORD rejoice in His works!
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Who looketh on the earth, and it trembleth; He toucheth the mountains, and they smoke.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 I will sing unto the LORD as long as I live; I will sing praise to my God while I have any being.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Let my musing be sweet unto Him; as for me, I will rejoice in the LORD.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Let sinners cease out of the earth, and let the wicked be no more. Bless the LORD, O my soul. Hallelujah.
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
