Psalms 102
1 A Prayer of the afflicted, when he fainteth, and poureth out his complaint before the LORD. O LORD, hear my prayer, and let my cry come unto Thee.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Hide not Thy face from me in the day of my distress; incline Thine ear unto me; in the day when I call answer me speedily.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 For my days are consumed like smoke, and my bones are burned as a hearth.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 My heart is smitten like grass, and withered; for I forget to eat my bread.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 By reason of the voice of my sighing my bones cleave to my flesh.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 I am like a pelican of the wilderness; I am become as an owl of the waste places.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 I watch, and am become like a sparrow that is alone upon the housetop.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Mine enemies taunt me all the day; they that are mad against me do curse by me.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 For I have eaten ashes like bread, and mingled my drink with weeping,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Because of Thine indignation and Thy wrath; for Thou hast taken me up, and cast me away.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 My days are like a lengthening shadow; and I am withered like grass.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 But Thou, O LORD, sittest enthroned for ever; and Thy name is unto all generations.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Thou wilt arise, and have compassion upon Zion; for it is time to be gracious unto her, for the appointed time is come.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 For Thy servants take pleasure in her stones, and love her dust.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 So the nations will fear the name of the LORD, and all the kings of the earth Thy glory;
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 When the LORD hath built up Zion, when He hath appeared in His glory;
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 When He hath regarded the prayer of the destitute, and hath not despised their prayer.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 This shall be written for the generation to come; and a people which shall be created shall praise the LORD.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For He hath looked down from the height of His sanctuary; from heaven did the LORD behold the earth;
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 To hear the groaning of the prisoner; to loose those that are appointed to death;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 That men may tell of the name of the LORD in Zion, and His praise in Jerusalem;
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 When the peoples are gathered together, and the kingdoms, to serve the LORD.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 He weakened my strength in the way; He shortened my days.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 I say: 'O my God, take me not away in the midst of my days, Thou whose years endure throughout all generations.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Of old Thou didst lay the foundation of the earth; and the heavens are the work of Thy hands.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 They shall perish, but Thou shalt endure; yea, all of them shall wax old like a garment; as a vesture shalt Thou change them, and they shall pass away;
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 But Thou art the selfsame, and Thy years shall have no end.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 The children of Thy servants shall dwell securely, and their seed shall be established before Thee.'
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
