Proverbs 5
1 My son, attend unto my wisdom; incline thine ear to my understanding;
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 That thou mayest preserve discretion, and that thy lips may keep knowledge.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 For the lips of a strange woman drop honey, and her mouth is smoother than oil;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 But her end is bitter as wormwood, sharp as a two-edged sword.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Lest she should walk the even path of life, her ways wander, but she knoweth it not.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Now therefore, O ye children, hearken unto me, and depart not from the words of my mouth.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Remove thy way far from her, and come not nigh the door of her house;
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Lest thou give thy vigour unto others, and thy years unto the cruel;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 Lest strangers be filled with thy strength, and thy labours be in the house of an alien;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 And thou moan, when thine end cometh, when thy flesh and thy body are consumed,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 And say: 'How have I hated instruction, and my heart despised reproof;
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Neither have I hearkened to the voice of my teachers, nor inclined mine ear to them that instructed me!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 I was well nigh in all evil in the midst of the congregation and assembly.'
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Drink waters out of thine own cistern, and running waters out of thine own well.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Let thy springs be dispersed abroad, and courses of water in the streets.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Let them be only thine own, and not strangers' with thee.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Let thy fountain be blessed; and have joy of the wife of thy youth.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 A lovely hind and a graceful doe, let her breasts satisfy thee at all times; with her love be thou ravished always.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Why then wilt thou, my son, be ravished with a strange woman, and embrace the bosom of an alien?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 For the ways of man are before the eyes of the LORD, and He maketh even all his paths.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 His own iniquities shall ensnare the wicked, and he shall be holden with the cords of his sin.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 He shall die for lack of instruction; and in the greatness of his folly he shall reel.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
