Job 41
1 Canst thou draw out leviathan with a fish-hook? or press down his tongue with a cord?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Canst thou put a ring into his nose? or bore his jaw through with a hook?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Will he make many supplications unto thee? or will he speak soft words unto thee?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Will he make a covenant with thee, that thou shouldest take him for a servant for ever?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Wilt thou play with him as with a bird? Or wilt thou bind him for thy maidens?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Will the bands of fishermen make a banquet of him? Will they part him among the merchants?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Canst thou fill his skin with barbed irons? or his head with fish-spears?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Lay thy hand upon him; think upon the battle, thou wilt do so no more.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Behold, the hope of him is in vain; shall not one be cast down even at the sight of him?
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 None is so fierce that dare stir him up; who then is able to stand before Me?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Who hath given Me anything beforehand, that I should repay him? Whatsoever is under the whole heaven is Mine.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Would I keep silence concerning his boastings, or his proud talk, or his fair array of words?
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Who can uncover the face of his garment? Who shall come within his double bridle?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Who can open the doors of his face? Round about his teeth is terror.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 His scales are his pride, shut up together as with a close seal.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 One is so near to another, that no air can come between them.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 They are joined one to another; they stick together, that they cannot be sundered.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 His sneezings flash forth light, and his eyes are like the eyelids of the morning.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Out of his mouth go burning torches, and sparks of fire leap forth.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Out of his nostrils goeth smoke, as out of a seething pot and burning rushes.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 His breath kindleth coals, and a flame goeth out of his mouth.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 In his neck abideth strength, and dismay danceth before him.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 The flakes of his flesh are joined together; they are firm upon him; they cannot be moved.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 His heart is as firm as a stone; yea, firm as the nether millstone.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 When he raiseth himself up, the mighty are afraid; by reason of despair they are beside themselves.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 If one lay at him with the sword, it will not hold; nor the spear, the dart, nor the pointed shaft.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 He esteemeth iron as straw, and brass as rotten wood.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 The arrow cannot make him flee; slingstones are turned with him into stubble.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Clubs are accounted as stubble; he laugheth at the rattling of the javelin.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Sharpest potsherds are under him; he spreadeth a threshing-sledge upon the mire.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 He maketh the deep to boil like a pot; he maketh the sea like a seething mixture.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 He maketh a path to shine after him; one would think the deep to be hoary.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Upon earth there is not his like, who is made to be fearless.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 He looketh at all high things; he is king over all the proud beasts.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
