Job 39
1 Knowest thou the time when the wild goats of the rock bring forth? Or canst thou mark when the hinds do calve?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Canst thou number the months that they fulfil? Or knowest thou the time when they bring forth?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 They bow themselves, they bring forth their young, they cast out their fruit.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Their young ones wax strong, they grow up in the open field; they go forth, and return not again.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Who hath sent out the wild ass free? Or who hath loosed the bands of the wild ass?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Whose house I have made the wilderness, and the salt land his dwelling-place.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 He scorneth the tumult of the city, neither heareth he the shoutings of the driver.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 The range of the mountains is his pasture, and he searcheth after every green thing.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Will the wild-ox be willing to serve thee? Or will he abide by thy crib?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Canst thou bind the wild-ox with his band in the furrow? Or will he harrow the valleys after thee?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Wilt thou trust him, because his strength is great? Or wilt thou leave thy labour to him?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Wilt thou rely on him, that he will bring home thy seed, and gather the corn of thy threshing-floor?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 The wing of the ostrich beateth joyously; but are her pinions and feathers the kindly stork's?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 For she leaveth her eggs on the earth, and warmeth them in dust,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 And forgetteth that the foot may crush them, or that the wild beast may trample them.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 She is hardened against her young ones, as if they were not hers; though her labour be in vain, she is without fear;
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Because God hath deprived her of wisdom, neither hath He imparted to her understanding.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 When the time cometh, she raiseth her wings on high, and scorneth the horse and his rider.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Hast thou given the horse his strength? Hast thou clothed his neck with fierceness?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Hast thou made him to leap as a locust? The glory of his snorting is terrible.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 He paweth in the valley, and rejoiceth in his strength; he goeth out to meet the clash of arms.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 He mocketh at fear, and is not affrighted; neither turneth he back from the sword.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 The quiver rattleth upon him, the glittering spear and the javelin.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 He swalloweth the ground with storm and rage; neither believeth he that it is the voice of the horn.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 As oft as he heareth the horn he saith: 'Ha, ha!' and he smelleth the battle afar off, the thunder of the captains, and the shouting.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Doth the hawk soar by thy wisdom, and stretch her wings toward the south?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Doth the vulture mount up at thy command, and make her nest on high?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 She dwelleth and abideth on the rock, upon the crag of the rock, and the stronghold.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 From thence she spieth out the prey; her eyes behold it afar off.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Her young ones also suck up blood; and where the slain are, there is she.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
