Job 23
1 Then Job answered and said:
А Йов відповів та й сказав:
2 Even to-day is my complaint bitter; my hand is become heavy because of my groaning.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Oh that I knew where I might find Him, that I might come even to His seat!
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 I would order my cause before Him, and fill my mouth with arguments.
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 I would know the words which He would answer me, and understand what He would say unto me.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Would He contend with me in His great power? Nay; but He would give heed unto me.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 There the upright might reason with Him; so should I be delivered for ever from my Judge.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Behold, I go forward, but He is not there, and backward, but I cannot perceive Him;
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 On the left hand, when He doth work, but I cannot behold Him, He turneth Himself to the right hand, but I cannot see Him.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 For He knoweth the way that I take; when He hath tried me, I shall come forth as gold.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 My foot hath held fast to His steps, His way have I kept, and turned not aside.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 I have not gone back from the commandment of His lips; I have treasured up the words of His mouth more than my necessary food.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 But He is at one with Himself, and who can turn Him? And what His soul desireth, even that He doeth.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 For He will perform that which is appointed for me; and many such things are with Him.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Therefore am I affrighted at His presence; when I consider, I am afraid of Him.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 Yea, God hath made my heart faint, and the Almighty hath affrighted me;
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 Because I was not cut off before the darkness, neither did He cover the thick darkness from my face.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
