Job 21
1 Then Job answered and said:
А Йов відповів та й сказав:
2 Hear diligently my speech; and let this be your consolations.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Suffer me, that I may speak; and after that I have spoken, mock on.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 As for me, is my complaint to man? Or why should I not be impatient?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Turn unto me, and be astonished, and lay your hand upon your mouth.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Even when I remember I am affrighted, and horror hath taketh hold on my flesh.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Wherefore do the wicked live, become old, yea, wax mighty in power?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Their seed is established in their sight with them, and their offspring before their eyes.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Their houses are safe, without fear, neither is the rod of God upon them.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Their bull gendereth, and faileth not; their cow calveth, and casteth not her calf.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 They send forth their little ones like a flock, and their children dance.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 They sing to the timbrel and harp, and rejoice at the sound of the pipe.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Yet they said unto God: 'Depart from us; for we desire not the knowledge of Thy ways.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 What is the Almighty, that we should serve Him? And what profit should we have, if we pray unto Him?' —
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Lo, their prosperity is not in their hand; the counsel of the wicked is far from me.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 How oft is it that the lamp of the wicked is put out? that their calamity cometh upon them? that He distributeth pains in His anger?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 That they are as stubble before the wind, and as chaff that the storm stealeth away?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 'God layeth up his iniquity for his children!' — let Him recompense it unto himself, that he may know it.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Let his own eyes see his destruction, and let him drink of the wrath of the Almighty.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 For what pleasure hath he in his house after him? seeing the number of his months is determined.
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Shall any teach God knowledge? seeing it is He that judgeth those that are high.
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 One dieth in his full strength, being wholly at ease and quiet;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 His pails are full of milk, and the marrow of his bones is moistened.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 And another dieth in bitterness of soul, and hath never tasted of good.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 They lie down alike in the dust, and the worm covereth them.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Behold, I know your thoughts, and the devices which ye wrongfully imagine against me.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 For ye say: 'Where is the house of the prince? And where is the tent wherein the wicked dwelt?'
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Have ye not asked them that go by the way; and will ye misdeem their tokens,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 That the evil man is reserved to the day of calamity, that they are led forth to the day of wrath?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 But who shall declare his way to his face? And who shall repay him what he hath done?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 For he is borne to the grave, and watch is kept over his tomb.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 The clods of the valley are sweet unto him, and all men draw after him, as there were innumerable before him.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 How then comfort ye me in vain? And as for your answers, there remaineth only faithlessness?
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
