Job 19
1 Then Job answered and said:
А Йов відповів та й сказав:
2 How long will ye vex my soul, and crush me with words?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 These ten times have ye reproached me; ye are not ashamed that ye deal harshly with me.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 And be it indeed that I have erred, mine error remaineth with myself.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 If indeed ye will magnify yourselves against me, and plead against me my reproach;
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Know now that God hath subverted my cause, and hath compassed me with His net.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Behold, I cry out: 'Violence!' but I am not heard; I cry aloud, but there is no justice.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 He hath fenced up my way that I cannot pass, and hath set darkness in my paths.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He hath stripped me of my glory, and taken the crown from my head.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He hath broken me down on every side, and I am gone; and my hope hath He plucked up like a tree.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 He hath also kindled His wrath against me, and He counteth me unto Him as one of His adversaries.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 His troops come on together, and cast up their way against me, and encamp round about my tent.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 He hath put my brethren far from me, and mine acquaintance are wholly estranged from me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 My kinsfolk have failed, and my familiar friends have forgotten me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 They that dwell in my house, and my maids, count me for a stranger; I am become an alien in their sight.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 I call unto my servant, and he giveth me no answer, though I entreat him with my mouth.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 My breath is abhorred of my wife, and I am loathsome to the children of my tribe.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Even urchins despised me; if I arise, they speak against me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 All my intimate friends abhor me; and they whom I loved are turned against me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 My bone cleaveth to my skin and to my flesh, and I am escaped with the skin of my teeth.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Have pity upon me, have pity upon me, O ye my friends; for the hand of God hath touched me.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Why do ye persecute me as God, and are not satisfied with my flesh?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Oh that my words were now written! Oh that they were inscribed in a book!
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 That with an iron pen and lead they were graven in the rock for ever!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 But as for me, I know that my Redeemer liveth, and that He will witness at the last upon the dust;
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 And when after my skin this is destroyed, then without my flesh shall I see God;
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 Whom I, even I, shall see for myself, and mine eyes shall behold, and not another's. My reins are consumed within me.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 If ye say: 'How we will persecute him!' seeing that the root of the matter is found in me;
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Be ye afraid of the sword; for wrath bringeth the punishments of the sword, that ye may know there is a judgment.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
