Job 15
1 Then answered Eliphaz the Temanite, and said:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Should a wise man make answer with windy knowledge, and fill his belly with the east wind?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Should he reason with unprofitable talk, or with speeches wherewith he can do no good?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Yea, thou doest away with fear, and impairest devotion before God.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 For thine iniquity teacheth thy mouth, and thou choosest the tongue of the crafty.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Thine own mouth condemneth thee, and not I; yea, thine own lips testify against thee.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Art thou the first man that was born? Or wast thou brought forth before the hills?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Dost thou hearken in the council of God? And dost thou restrain wisdom to thyself?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 What knowest thou, that we know not? What understandest thou, which is not in us?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 With us are both the gray-headed and the very aged men, much older than thy father.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Are the consolations of God too small for thee, and the word that dealeth gently with thee?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Why doth thy heart carry thee away? And why do thine eyes wink?
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 That thou turnest thy spirit against God, and lettest such words go out of thy mouth.
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 What is man, that he should be clean? And he that is born of a woman, that he should be righteous?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Behold, He putteth no trust in His holy ones; yea, the heavens are not clean in His sight.
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 How much less one that is abominable and impure, man who drinketh iniquity like water!
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 I will tell thee, hear thou me; and that which I have seen I will declare —
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 Which wise men have told from their fathers, and have not hid it;
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 Unto whom alone the land was given, and no stranger passed among them.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 The wicked man travaileth with pain all his days, even the number of years that are laid up for the oppressor.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 A sound of terrors is in his ears: in prosperity the destroyer shall come upon him.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 He believeth not that he shall return out of darkness, and he is waited for of the sword.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 He wandereth abroad for bread: 'Where is it?' He knoweth that the day of darkness is ready at his hand.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Distress and anguish overwhelm him; they prevail against him, as a king ready to the battle.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Because he hath stretched out his hand against God, and behaveth himself proudly against the Almighty;
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 He runneth upon him with a stiff neck, with the thick bosses of his bucklers.
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Because he hath covered his face with his fatness, and made collops of fat on his loins;
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 And he hath dwelt in desolate cities, in houses which no man would inhabit, which were ready to become heaps.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 He shall not be rich, neither shall his substance continue, neither shall their produce bend to the earth.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 He shall not depart out of darkness; the flame shall dry up his branches, and by the breath of His mouth shall he go away.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Let him not trust in vanity, deceiving himself; for vanity shall be his recompense.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 It shall be accomplished before his time, and his branch shall not be leafy.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 He shall shake off his unripe grape as the vine, and shall cast off his flower as the olive.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 For the company of the godless shall be desolate, and fire shall consume the tents of bribery.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 They conceive mischief, and bring forth iniquity, and their belly prepareth deceit.
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
