Matthew 13
1 THEN the same day Jesus going out from the house, sat down near the sea.
Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
2 And vast multitudes were gathered together unto him, insomuch that he entered into a vessel to be seated; and all the multitude stood on the beach.
І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
3 And he spake unto them many things in parables, saying, Behold, a sower went out to sow:
І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
4 and as he was sowing, some seeds fell indeed by the road-side; and the birds came and ate them up:
і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його.
5 and other seed fell on a rocky soil, where it had not much earth; and immediately it sprang up, because it had no depth of earth:
Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
6 and when the sun arose, it was scorched up; and because it had no root, it withered away.
як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
7 And other seeds fell among the thorns; and the thorns sprang up and choked them:
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
8 but others fell on good ground, and produced fruit, some an hundred, some sixty, and some thirty.
Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
9 He that hath ears to hear, let him hear.
Хто мав уші слухати, нехай слухав.
10 And when his disciples came, they said to him, Why speakest thou to them in parables?
І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
11 And he answered and said unto them, Because to you it is given to know the mysteries of the kingdom of heaven, but to them it is not given.
Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
12 For whosoever hath, more shall be given to him, and he shall have abundance: but whosoever hath not, even that he hath shall be taken from him.
Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав;
13 Therefore I speak to them in parables: that seeing, they may not see; and hearing, they may not hear nor understand.
Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
14 And in them is fulfilled the prophecy of Isaiah, which saith, With the hearing ye shall hear, and not understand; and seeing ye shall see, and in no wise perceive:
І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
15 for the heart of this people is waxed gross, and with their ears they have heard heavily, and their eyes they have closed; lest at any time they should see with the eves, and hear with the ears, and understand with the heart, and be converted, and I should heal them.
Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
16 But blessed are your eyes; for ye see: and your ears; for ye hear.
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують.
17 For verily I tell you, That many prophets and righteous men have greatly desired to see the things which ye see, and have not seen them; and to hear the things which ye hear, and have not heard them.
Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
18 Hear ye therefore the parable of the sower.
Оце ж послухайте приповістї про сїяча.
19 When any person heareth the word of the kingdom, and doth not understand it, the wicked one cometh, and snatcheth away what was sown on his heart: such is he who is the sown by the road-side.
Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.
20 But the sown on the rocky soil, is he who having heard the word, and instantly with joy receiving it,
А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
21 hath not really root in himself, but is merely temporary: and when tribulation or persecution ariseth for the word’s sake, immediately he is stumbled.
тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
22 But the sown among the thorns, is he who heareth the word, and the anxiety about this world and the deceitfulness of riches, choketh the word, and it becometh unfruitful. (aiōn g165)
А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. (aiōn g165)
23 But the sown upon the good ground, is he who heareth the word, and understandeth it; who truly beareth fruit, and produceth, one an hundred fold, and another sixty, and another thirty.
Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
24 Another parable proposed he to them, saying, The kingdom of heaven is like unto a man who sowed good seed in his field:
Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насіннє на ниві своїй;
25 and while the men were asleep, his enemy came and sowed zizane among the wheat, and departed.
як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов.
26 But when the blade was shot up, and produced fruit, then appeared also the zizane.
Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль.
27 The servants of the proprietor came, and said to him, Master, didst thou not sow good seed in thy field? whence then hath it the zizane?
І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
28 He saith unto them, Some man, an enemy, hath done this. Then the servants said to him, Wilt thou that we go and weed them out?
Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
29 he replied, No; lest perhaps in weeding out the zizane, we root up the wheat with them.
Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
30 Let them both grow together till the harvest: and at the harvest-time I will say to the reapers, Gather out first the zizane, and bind them in bundles to burn them: but gather the wheat into my barn.
Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
31 Another parable he proposed to them, saying, The kingdom of heaven is like a grain of mustard, which a man took and sowed in his field:
Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй.
32 which indeed is among the smallest of all seeds; but when it is grown, it is among the greatest of herbs, and becomes a tree, so that the birds of the air come and make their nests in the branches of it.
Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
33 Another parable spake he to them: The kingdom of heaven is like leaven, which a woman took and covered up in three measures of flour, until the whole was leavened.
Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне.
34 All these things spake Jesus in parables to the multitudes; and without a parable he spake not to them:
Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
35 that it might be fulfilled which was spoken by the prophet, saying, I will open my mouth in parables, I will bring forth things hid from the foundation of the world.
щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
36 Then Jesus dismissing the multitudes, went into a house; and his disciples came unto him, saying, Explain to us the parable of the zizane of the field.
Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
37 And he replying said to them, He that sowed the good seed, is the Son of man;
Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насіннє, се Син чоловічий;
38 the field is the world: and the good seed are those who are the children of the kingdom; but the zizane are the children of the wicked one;
а нива, се сьвіт; добре ж насіннє, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
39 the enemy who sowed them is the devil; the harvest is the end of the world; and the reapers are the angels. (aiōn g165)
ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели. (aiōn g165)
40 As therefore the zizane are gathered, and burned in the fire; just so shall it be at the end of this world. (aiōn g165)
Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього: (aiōn g165)
41 The Son of man shall send out his angels, and shall gather together out of his kingdom all things offensive, and those who practise iniquity;
Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконнє,
42 and will cast them into a furnace of fire; there shall be wailing and gnashing of teeth.
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
43 Then shall the righteous shine forth as the sun, in the kingdom of their Father. He that hath ears to hear, let him hear.
Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
44 Again, the kingdom of heaven is like a treasure hid in a field: which when a man findeth, he hideth, and for joy thereof, goeth away and selleth all that he hath, and buyeth that field.
Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву.
45 Again, the kingdom of heaven is like a merchantman in search of beautiful pearls:
Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед;
46 who, having discovered one of vast price, went away and sold all that he possessed, and bought it.
і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
47 Again, the kingdom of heaven is like to a net cast into the sea, and colleting fish of every kind:
Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
48 which, when it was full, they drew to the beach, and sitting down, selected the good into baskets, but cast those of a bad kind away.
як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
49 Just so shall it be at the end of this world: the angels shall go forth, and shall separate the wicked from amidst the just, (aiōn g165)
Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних, (aiōn g165)
50 and shall cast them into a furnace of fire: there shall be weeping and gnashing of teeth.
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
51 Jesus saith unto them, Have ye understood all these things?
І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
52 They say unto him, Yes, Lord. Then said he unto them, Therefore every scribe instructed unto the kingdom of heaven, is like unto a man, the master of a family, who bringeth out of his storehouse things new and old.
Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
53 And it came to pass, when Jesus had finished there parables, he departed thence.
І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
54 And coming into his own country, taught them in their synagogues, so that they were exceedingly struck, and said, Whence hath this man this wisdom, and these miracles?
І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
55 Is not this the carpenter’s son? is not his mother called Mary? his brethren, James, and Joses, and Simon, and Judas?
Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
56 and his sisters, are they not all among us? whence then hath he all these things?
хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
57 And they were offended at him. But Jesus said unto them, A prophet is not disrespected, except in his own country, and in his own family.
І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
58 And he did not there many miracles because of their unbelief.
І не зробив там многих чудес через недовірство їх.
