Luke 9
1 THEN calling his twelve disciples, he gave them power and authority over all devils, and to cure diseases.
Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сцїляти.
2 And he sent them to preach the kingdom of God, and to heal the sick.
І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.
3 And he said to them, Take nothing for the journey, neither staffs, nor satchel, nor bread, nor money, nor have two coats each.
І рече до них: Нічого не беріть на дорогу, нї палиці, нї торбини, ні хліба, нї срібла, анї по дві одежині майте.
4 And into whatsoever house ye enter, there abide, and thence go out.
І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.
5 And whosoever shall not receive you, when ye go out of that city, shake off the dust from your feet, for a testimony against them.
А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.
6 And they went forth, and passed through the villages, preaching the gospel, and performing cures everywhere.
Вийшовши ж, ходили по селах; благовіствуючи та сцїляючи всюди.
7 Then Herod the tetrarch heard of all things that were done by him; and he was in much distraction of mind, because it was said by some, that John was risen from the dead:
Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманів: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,
8 and of some that Elias had appeared; and of others, that one of the ancient prophets was risen again.
инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.
9 And Herod said, John I beheaded; but who is this, of whom I hear such things? And he sought to see him.
І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.
10 And when the apostles returned, they told him what they had done. And taking them, he withdrew privately into a desert place belonging to the city called Bethsaida.
І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окреме у місце пусте города, званого Витсаїда.
11 But when the multitudes knew it, they followed him and receiving them, he spake to them concerning the kingdom of God, and healed those who had need of a cure.
Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.
12 Now the day began to decline: and the twelve coming to him, said, Dismiss the multitude, that going away into the villages and farms round about, they may lodge and find provision; for here we are in a desert place.
День же почав нахилятись; приступивши ж дванадцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місці.
13 Then he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more than five loaves, and two fishes; unless we go somewhere and buy provisions for all this multitude:
Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлібів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.
14 for there were about five thousand men. Then said he to his disciples, Make them sit down by fifties each in companies.
Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.
15 And they did so: and they made them all sit down.
І зробили так, і посадовили всіх.
16 And taking the five loaves, and the two fishes, looking up to heaven, he blessed them, and brake, and gave to the disciples to set before the multitude.
Узявши ж пять хлібів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.
17 And they did all eat, and were filled; and there were taken up of the fragments which were more than enough for them, twelve baskets.
І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.
18 And it came to pass, as he had been praying in retirement, his disciples were with him, and he asked them, Who do the multitudes say that I am?
І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?
19 And they answering said, John the Baptist; but some Elias; and others, that one of the old prophets is risen again.
Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.
20 And he said to them, But who do ye say that I am? Then Peter answering said, The Messiah of God.
Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.
21 And strictly charging them, he commanded, that they should tell no man this:
Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се,
22 saying, The Son of man must suffer many things, and be rejected by the elders, and chief priests, and scribes, and be put to death, and on the third day rise again.
глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
23 And he said unto them, If any man will come after me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow me.
Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною.
24 For whosoever would preserve his life shall lose it; but whosoever would lose his life for my sake, shall preserve it.
Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.
25 For what advantage hath a man in gaining all the would, if he destroy himself, or be punished with the loss of life?
Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?
26 For whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when he cometh in his own glory, and his father’s, and of the holy angels.
Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.
27 And I tell you of a certainty, there are some of those who stand here, who shall not taste death, till they see the kingdom of God.
Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.
28 And it was about eight days after these discourses, that taking Peter, and John, and James, he went up into a mountain to pray.
Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.
29 And it came to pass, as he was at prayer, that the appearance of his countenance was altered, and his raiment white and refulgent.
І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.
30 And, lo! two men conversed with him, who were Moses and Elias:
І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;
31 who appeared in glory, and mentioned his departure, which he was ready to accomplish at Jerusalem.
вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.
32 But Peter and they who were with him were weighed down with sleep: but when they awoke, they beheld his glory, and the two men who were standing with them.
Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.
33 And it came to pass, as they were departing from him, Peter said unto Jesus, it is well that we are here, and we will make three tents, one for thee, and one for Moses, and one for Elias; not knowing what he said.
І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.
34 And as he was thus speaking, a cloud came and overshadowed them: and they were afraid as they were entering into the cloud.
Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.
35 And a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son; hear him.
І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.
36 And when the voice ceased, Jesus was found alone. And they held their peace, and told no man in those days a word of the things which they had seen.
А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили.
37 And it came to pass, on the next day, when they came down from the mountain, a great multitude met him.
Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38 And, behold, a man from among the multitude cried out aloud, saying, Master, I pray thee, look upon my son; for he is my only begotten.
І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.
39 And, behold! a spirit taketh him, and suddenly he crieth out, and convulseth him, with foaming; and bruising him, with difficulty retires from him.
І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.
40 And I besought thy disciples that they would cast him out, and they could not.
І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.
41 Then Jesus answering, said, O faithless and perverse generation! how long shall I be with you, how long shall I bear with you? bring hither thy son.
І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.
42 And while he was yet approaching the devil threw him down, and violently convulsed him. Then Jesus rebuked the unclean spirit, and cured the child; and restored him to his father.
Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.
43 And they were all struck with amazement at the mighty power of God. And while they were all wondering at the things which Jesus did, he said to his disciples,
З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:
44 Keep ye these sayings in your ears; for the Son of man shall be betrayed into the hands of men.
Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.
45 And they understood not that declaration, and it was hid from them, that they should not comprehend its meaning: and they were afraid to ask him concerning that saying.
Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.
46 Then a dispute sprang up among them, which of them should be the greatest.
Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.
47 But Jesus knowing the reasoning of their hearts, took a little boy, and set him by his side,
Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,
48 and said unto them, Whosoever shall receive this little child in my name, receiveth me; and whosoever receiveth me, receiveth Him that sent me: for he who is the least among you all, he shall be great.
і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.
49 Then John addressing him said, Master, we saw one casting out devils in thy name, and we forbad him, because he followed not with us.
І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.
50 And Jesus said to him, Forbid him not; for he that is not against us, is for us.
І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.
51 And it came to pass, as the days hastened to their period when he should be received up to glory, that he resolutely set his face to go to Jerusalem;
І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,
52 and sent messengers before his face; and they advancing entered into a Samaritan village, to make preparation for him.
і післав посланці перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.
53 And they would not admit him, because his face was directed to Jerusalem.
І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
54 And when the disciples James and John saw it, they said, Lord, wilt thou that we command fire to come down from heaven and destroy them, just as Elias did?
Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?
55 And turning to them, he reproved them, and said, Ye know not what spirit ye are of:
Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.
56 for the Son of man came not to destroy men’s lives, but to preserve them. And he proceeded to another village.
Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.
57 And it came to pass, as they were walking on the road, a certain person said to him, Lord, I will follow thee whithersoever thou goest.
Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.
58 And Jesus Said to him, The foxes have holts, and the birds of the air, nests, but the Son of man hath not where to lay his head.
І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнізда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.
59 And he said to another, Follow me. And he said, Lord, permit me first to return home, and put my father in his grave.
Рече ж до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш поховати батька мого.
60 And Jesus said unto him, Leave the dead to bury their own dead, but go thou, preach the kingdom of God.
Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже:
61 Then said another, I will follow thee, Lord, but give me leave first to bid adieu to those at my house.
Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.
62 But Jesus said unto him, No man laying his hand on the plough, and looking to the things left behind, is fit for the kingdom of God.
Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.
