Luke 9
1 THEN calling his twelve disciples, he gave them power and authority over all devils, and to cure diseases.
Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
2 And he sent them to preach the kingdom of God, and to heal the sick.
І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
3 And he said to them, Take nothing for the journey, neither staffs, nor satchel, nor bread, nor money, nor have two coats each.
Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.
4 And into whatsoever house ye enter, there abide, and thence go out.
Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.
5 And whosoever shall not receive you, when ye go out of that city, shake off the dust from your feet, for a testimony against them.
Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
6 And they went forth, and passed through the villages, preaching the gospel, and performing cures everywhere.
Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
7 Then Herod the tetrarch heard of all things that were done by him; and he was in much distraction of mind, because it was said by some, that John was risen from the dead:
Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
8 and of some that Elias had appeared; and of others, that one of the ancient prophets was risen again.
інші [казали], що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
9 And Herod said, John I beheaded; but who is this, of whom I hear such things? And he sought to see him.
Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
10 And when the apostles returned, they told him what they had done. And taking them, he withdrew privately into a desert place belonging to the city called Bethsaida.
Повернувшись, апостоли розповіли [Ісусові] про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11 But when the multitudes knew it, they followed him and receiving them, he spake to them concerning the kingdom of God, and healed those who had need of a cure.
Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
12 Now the day began to decline: and the twelve coming to him, said, Dismiss the multitude, that going away into the villages and farms round about, they may lodge and find provision; for here we are in a desert place.
Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
13 Then he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more than five loaves, and two fishes; unless we go somewhere and buy provisions for all this multitude:
Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
14 for there were about five thousand men. Then said he to his disciples, Make them sit down by fifties each in companies.
А було там близько п’яти тисяч чоловіків. [Ісус] промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.
15 And they did so: and they made them all sit down.
Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
16 And taking the five loaves, and the two fishes, looking up to heaven, he blessed them, and brake, and gave to the disciples to set before the multitude.
Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
17 And they did all eat, and were filled; and there were taken up of the fragments which were more than enough for them, twelve baskets.
Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
18 And it came to pass, as he had been praying in retirement, his disciples were with him, and he asked them, Who do the multitudes say that I am?
Одного разу, коли [Ісус] молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?
19 And they answering said, John the Baptist; but some Elias; and others, that one of the old prophets is risen again.
Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
20 And he said to them, But who do ye say that I am? Then Peter answering said, The Messiah of God.
Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
21 And strictly charging them, he commanded, that they should tell no man this:
Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
22 saying, The Son of man must suffer many things, and be rejected by the elders, and chief priests, and scribes, and be put to death, and on the third day rise again.
Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
23 And he said unto them, If any man will come after me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow me.
Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.
24 For whosoever would preserve his life shall lose it; but whosoever would lose his life for my sake, shall preserve it.
Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.
25 For what advantage hath a man in gaining all the would, if he destroy himself, or be punished with the loss of life?
Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?
26 For whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when he cometh in his own glory, and his father’s, and of the holy angels.
Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27 And I tell you of a certainty, there are some of those who stand here, who shall not taste death, till they see the kingdom of God.
Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
28 And it was about eight days after these discourses, that taking Peter, and John, and James, he went up into a mountain to pray.
А приблизно через вісім днів після цих слів, [Ісус] узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
29 And it came to pass, as he was at prayer, that the appearance of his countenance was altered, and his raiment white and refulgent.
Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа [стала] білою та блискучою.
30 And, lo! two men conversed with him, who were Moses and Elias:
І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
31 who appeared in glory, and mentioned his departure, which he was ready to accomplish at Jerusalem.
Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
32 But Peter and they who were with him were weighed down with sleep: but when they awoke, they beheld his glory, and the two men who were standing with them.
Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
33 And it came to pass, as they were departing from him, Peter said unto Jesus, it is well that we are here, and we will make three tents, one for thee, and one for Moses, and one for Elias; not knowing what he said.
Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
34 And as he was thus speaking, a cloud came and overshadowed them: and they were afraid as they were entering into the cloud.
Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
35 And a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son; hear him.
З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
36 And when the voice ceased, Jesus was found alone. And they held their peace, and told no man in those days a word of the things which they had seen.
Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
37 And it came to pass, on the next day, when they came down from the mountain, a great multitude met him.
Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
38 And, behold, a man from among the multitude cried out aloud, saying, Master, I pray thee, look upon my son; for he is my only begotten.
І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
39 And, behold! a spirit taketh him, and suddenly he crieth out, and convulseth him, with foaming; and bruising him, with difficulty retires from him.
[Нечистий] дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його [дух] аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
40 And I besought thy disciples that they would cast him out, and they could not.
Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
41 Then Jesus answering, said, O faithless and perverse generation! how long shall I be with you, how long shall I bear with you? bring hither thy son.
Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!
42 And while he was yet approaching the devil threw him down, and violently convulsed him. Then Jesus rebuked the unclean spirit, and cured the child; and restored him to his father.
Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові [відійти], зцілив дитину та віддав її батькові.
43 And they were all struck with amazement at the mighty power of God. And while they were all wondering at the things which Jesus did, he said to his disciples,
Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив [Ісус], Він промовив до своїх учнів:
44 Keep ye these sayings in your ears; for the Son of man shall be betrayed into the hands of men.
«Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».
45 And they understood not that declaration, and it was hid from them, that they should not comprehend its meaning: and they were afraid to ask him concerning that saying.
Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
46 Then a dispute sprang up among them, which of them should be the greatest.
Потім [учні] почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
47 But Jesus knowing the reasoning of their hearts, took a little boy, and set him by his side,
Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
48 and said unto them, Whosoever shall receive this little child in my name, receiveth me; and whosoever receiveth me, receiveth Him that sent me: for he who is the least among you all, he shall be great.
та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
49 Then John addressing him said, Master, we saw one casting out devils in thy name, and we forbad him, because he followed not with us.
Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
50 And Jesus said to him, Forbid him not; for he that is not against us, is for us.
Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51 And it came to pass, as the days hastened to their period when he should be received up to glory, that he resolutely set his face to go to Jerusalem;
Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
52 and sent messengers before his face; and they advancing entered into a Samaritan village, to make preparation for him.
І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
53 And they would not admit him, because his face was directed to Jerusalem.
Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
54 And when the disciples James and John saw it, they said, Lord, wilt thou that we command fire to come down from heaven and destroy them, just as Elias did?
Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
55 And turning to them, he reproved them, and said, Ye know not what spirit ye are of:
[Ісус], обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,
56 for the Son of man came not to destroy men’s lives, but to preserve them. And he proceeded to another village.
бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
57 And it came to pass, as they were walking on the road, a certain person said to him, Lord, I will follow thee whithersoever thou goest.
Коли вони йшли дорогою, хтось сказав [Ісусові]: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
58 And Jesus Said to him, The foxes have holts, and the birds of the air, nests, but the Son of man hath not where to lay his head.
Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.
59 And he said to another, Follow me. And he said, Lord, permit me first to return home, and put my father in his grave.
А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
60 And Jesus said unto him, Leave the dead to bury their own dead, but go thou, preach the kingdom of God.
Тоді [Ісус] сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!
61 Then said another, I will follow thee, Lord, but give me leave first to bid adieu to those at my house.
Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
62 But Jesus said unto him, No man laying his hand on the plough, and looking to the things left behind, is fit for the kingdom of God.
Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!
