Luke 6
1 AND it came to pass on the sabbath after the second day of the passover, that he was passing through the cornfields; and the disciples plucked the ears of corn, and did eat, rubbing them out in their hands.
І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.
2 Then said some of the Pharisees unto them, Why do ye that which is not lawful on the sabbath-day?
Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?
3 And Jesus answering said to them; Have ye never read what David did, when he was hungry, and those who were with him?
І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним:
4 how he entered into the house of God, and took the loaves of shew-bread, and did eat, and gave also to those who were with him; which it was not lawful for any to eat, but the priests alone?
як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?
5 And he said, The Son of man is Lord also of the sabbath-day.
І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи.
6 And it came to pass on another sabbath, that he entered into the synagogue and taught: and a man was there, and his right hand was shrunk.
І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.
7 Then the scribes and Pharisees watched him, if he would heal on the sabbath-day, that they might find an accusation against him.
Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.
8 Now he knew their thoughts, and said to the man who had the withered hand, Rise, and stand in the midst. And he arose, and stood up.
Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.
9 Then said Jesus unto them, I will ask you a question; Is it lawful to do good on the sabbath-day, or to do evil? to preserve life or to destroy it?
Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?
10 And looking round upon them all, he said to the man, Stretch out thine hand; and he did so: and his hand was restored sound as the other.
І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.
11 But they were filled with madness, and talked earnestly to each other what they could do to Jesus.
Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.
12 Now it came to pass in those days, that he went out into a mountain to pray and continued all night in an oratory of God.
Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.
13 And when it was day, he called his disciples to him; and elected from them twelve, whom he named Apostles:
А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:
14 Simon, whom he also called Peter, and Andrew his brother, James and John, Philip and Bartholomew,
Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,
15 Matthew and Thomas, James son of Alpheus, and Simon called the Zealous,
Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота,
16 Jude the brother of James, and Judas Iscariot, who also was the traitor.
Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;
17 And coming down with them, he stood on a level spot: and the crowd of his disciples, and a vast multitude of people from all Judea and Jerusalem, and the sea coast of Tyre and Sidon, who came to hear him, and to be healed of their diseases;
і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх,
18 and they who were disturbed with unclean spirits: and they were cured.
і мучені від духів нечистих; і спїляли ся.
19 And all the multitude strove to touch him, for there went virtue out of him, and healed them all.
І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх.
20 And he lifted up his eyes on his disciples, and said, Blessed are ye poor, for yours is the kingdom of God.
І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.
21 Blessed are ye who hunger now, for ye shall be filled. Blessed are ye that weep now, for ye shall laugh.
Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.
22 Blessed are ye, when men shall hate you, and when they shall separate you from them, and shall revile you, and shall cast out your name as evil, for the Son of man’s sake.
Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого.
23 Rejoice in that day, and leap for joy; for, lo! your reward is great in heaven: for after the same manner did your fathers to the prophets.
Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.
24 But wo unto you who are rich! for ye have received your consolation.
Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу.
25 Wo unto you who are full! for ye shall hunger. Wo unto you who laugh now! for ye shall mourn and weep.
Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.
26 Wo unto you, when men shall speak well of you! for just so did their fathers of the false prophets.
Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.
27 But I say to you who hear, Love your enemies, do good to those who hate you;
Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,
28 bless those who curse you, and pray for those who wantonly insult you.
благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших.
29 To him that smiteth thee on the cheek, offer the other also; and from him who would take from thee thy cloak, withhold not thy coat also.
Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.
30 And give to every one that asketh thee; and from him who would take thy goods, demand them not again.
Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся.
31 And as ye would that men should do unto you, do ye also to them in like manner.
І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.
32 And if ye love them that love you, what thanks are due to you? for even sinners love those who love them.
І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.
33 And if ye do good to them who do good to you, what thanks have ye? do not even sinners the same thing?
І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.
34 And if ye lend to those, from whom ye hope to receive back again, what thanks are due to you? for sinners lend to sinners, that they may receive an equivalent.
І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
35 But love your enemies, and do good and lend, hoping for nothing in return: and your reward shall be great, and ye shall be the children of the Most High; for he is kind unto the unthankful and to the wicked.
Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.
36 Be ye therefore compassionate, as also your Father is compassionate.
Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден.
37 And judge not, that ye be not judged: condemn not, and ye shall not be condemned:
І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.
38 give, and there shall be given unto you; good measure pressed down, and shook, and running over, shall they give into your lap. For with what measure ye mete, it shall be measured back to you again.
Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.
39 And he spake a parable unto them, Can the blind lead the blind? will they not both fall into the pit?
Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть?
40 The disciple is not above his teacher; but every one who is completely taught shall be as his master.
Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.
41 But why beholdest thou the mote which is in thy brother’s eye, but observest not the beam which is in thine own eye?
Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш?
42 Or how canst thou say to thy brother, Brother, permit me to take off the mote which is on thine eye, not seeing thyself the beam in thine own eye? Thou hypocrite! cast out the beam which is in thine eye, and then shalt thou see distinctly to take off the mote which is in thy brother’s eye.
І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.
43 For there is no good tree which produceth fruit of a bad quality; neither doth a tree of a bad sort produce good fruit.
Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.
44 Every tree is known by its own peculiar fruit. For men do not gather figs from off thorns, nor do they gather from the bramble a bunch of grapes.
Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.
45 A good man, out of the good treasure of his heart, produceth what is good; and a wicked man, from the evil treasure in his heart, produceth that which is evil: for out of the abundance of the heart the mouth speaketh.
Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.
46 And why call ye me, Lord, Lord, and do not the things which I say?
На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?
47 Every one who cometh to me, and heareth my words, and puts them in practice, I will shew you to whom he is like:
Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:
48 he is like to a man, building a house, who digged, and sunk deep, and laid the foundation on a rock; and when there was a flood, the river rushed violently against that house, and was not of force to shake it, for it was founded on a rock.
подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.
49 But he that heareth, and doth not practice, is like a man who built his house on the earth without a foundation; against which the river rushed violently, and immediately it fell; and the crash of the fall of that house was great.
Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.
