John 6
1 AFTER these things Jesus went beyond the sea of Galilee, that is of Tiberias.
Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
2 And a vast multitude followed him, because they saw the miracles which he performed on those who were diseased.
А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
3 Then Jesus went up into a mountain, and there he sat down with his disciple.
Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
4 And the passover, a feast of the Jews, was nigh.
Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.
5 Then Jesus lifting up his eyes, and seeing that a vast concourse of people was come to him, said to Philip, Whence shall we buy loaves, that these may eat?
А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
6 And this he said to try him: for himself knew what he would do.
Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
7 Philip answered him, Two hundred denarii spent in bread would not procure a sufficiency for them, that every one of them might have a morsel.
Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
8 One of his disciples saith to him, (Andrew, Simon Peter’s brother, )
Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
9 There is a little lad here, who hath five barley-loaves, and two small fishes: but these, what are they among so many?
„Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві риби, але що́ то на бе́зліч таку!“
10 Then said Jesus, Make the men sit down. For there was plenty of grass on the spot. Therefore the men sat down, in number about five thousand.
А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
11 And Jesus took the loaves; and giving thanks, gave to the disciples, and the disciples to those who were sat down; and in the same manner of the fishes, as much as they chose.
А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
12 And when they had made a hearty meal, he saith to his disciples, Gather up the broken bits which are left, that not a morsel be wasted.
І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
13 Then they collected them, and filled twelve baskets with fragments out of the five barley-loaves, which were more than enough for those who had eaten.
І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
14 When therefore the men saw the miracle which Jesus had done, they said, This is of a certainty that prophet which is to come into the world.
А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
15 Then Jesus, knowing their intention to come and to seize him by force, in order to make him king, retired again into the mountain by himself alone.
Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
16 So when evening was now come, his disciples went down to the sea-side,
А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
17 and embarking on a vessel were coming across the sea to Capernaum. And it was now dark, and Jesus was not come to them.
І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
18 And the sea was greatly agitated by a tempestuous wind that blew.
Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
19 Having rowed therefore about five and twenty or thirty furlongs, they saw Jesus walking on the sea, and coming near the vessel, and they were affrighted.
Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
20 But he saith to them, It is I; be not afraid.
Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“
21 Then they desired to take him into the vessel: and instantly the vessel was at the land whither they were going.
І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
22 The next day the multitude who stayed on the other side of the sea, when they saw that there was no little vessel there, except the one into which his disciples went, and that Jesus went not with his disciples in the vessel, but that his disciples went away alone;
А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
23 (but now little vessels had come from Tiberias near to the spot where they had eaten bread, after the Lord had given thanks: )
А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
24 then when the multitude saw that Jesus was not there, nor his disciples, they also went into the vessels, and came to Capernaum, in search of Jesus.
Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
25 And when they found him on the other side the sea, they said to him, Rabbi, when camest thou hither?
І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
26 Jesus replied to them and said, Ye seek me, not because ye have seen the miracles, but because ye did eat of the loaves, and were filled.
Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
27 Labour not for the meat which is perishable, but for that meat which endureth unto life eternal, which the Son of man will give you: for him hath the Father sealed, even God. (aiōnios g166)
Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“. (aiōnios g166)
28 Then said they unto him, What shall we do, that we may work the works of God?
Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
29 Jesus answered and said unto them, This is the work of God, that ye should believe on him whom he hath sent.
Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
30 Then said they to him, What miracle therefore dost thou, that we may see and believe thee? what dost thou work?
А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
31 Our fathers did eat manna in the wilderness; as it is written, “He gave them bread from heaven to eat.”
Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
32 Then said Jesus unto them, Verily, verily, I tell you, It was not Moses who gave you the bread from heaven; but my Father giveth you the real bread from heaven.
А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 For he that cometh down from heaven, and giveth life to the world, is the bread of God.
Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
34 Then said they unto him, Lord, evermore give us this bread.
А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
35 Then said Jesus to them, I am the bread of life: he that cometh to me shall never hunger; and he that believeth on me shall never thirst more.
Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
36 But I have told you, That though ye have seen me, yet ye have not believed.
Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
37 Every individual which the Father giveth me will come to me; and him that cometh to me I will in nowise cast out.
Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
38 For I came down from heaven, not with a view to do my own will, but the will of him that sent me.
Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
39 Now this is the will of the Father who sent me, That every thing which he hath given me I should not be deprived of it, but raise it up at the last day.
Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
40 And this is the will of him that sent me, That every one who seeth the Son, and believeth on him, should have life eternal: and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“. (aiōnios g166)
41 Then the Jews murmured against him, because he said, I am the bread which came down from heaven.
Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
42 And they said, Is not this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? how then saith this man, That I came down from heaven?
І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
43 Jesus answered and said to them, Murmur not among yourselves.
А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
44 No man can come to me, except the Father who hath sent me draw him: and I will raise him up at the last day.
Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
45 It is written in the prophets, And “they shall all be taught of God.” Every one therefore who heareth from the Father, and learneth, cometh to me.
У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 Not that any man hath seen the Father, except he that is with God, he hath seen the Father.
Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має. (aiōnios g166)
48 I am the bread of life.
Я — хліб життя!
49 Your fathers did eat manna in the wilderness, and they are dead.
Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
50 This is the bread which cometh down from heaven, that any person may eat of it, and never die.
То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
51 I am the bread that giveth life, which came down from heaven: if any person eat of this bread, he shall live to eternity; and the bread indeed which I shall give is my flesh, which I will give for the life of the world. (aiōn g165)
Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“. (aiōn g165)
52 Then the Jews contended with each other, saying, How can this man give us his flesh to eat?
Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
53 Jesus therefore said to them, Verily, verily, I say unto you, Except ye eat the flesh of the Son of man, and drink his blood, ye have no life in yourselves.
І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 He that eateth my flesh, and drinketh my blood, hath life eternal: and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня. (aiōnios g166)
55 For my flesh truly is meat, and my blood truly is drink.
Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
56 He that eateth my flesh, and drinketh my blood, abideth in me, and I in him.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
57 As the life-giving Father hath sent me, and I live by the Father; so he that eateth me, the same shall live by me.
Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 This is the bread which came down from heaven, not as the manna your fathers did eat, and died: he that eateth this bread shall live to eternity. (aiōn g165)
То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“ (aiōn g165)
59 These things he spake in the synagogue, as he taught in Capernaum.
Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 Many therefore of his disciples, who heard him, said, Difficult is this discourse, who is able to fathom it?
А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
61 Then Jesus, conscious in himself that his disciples murmured concerning this discourse, said unto them, Doth this stumble you?
А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
62 What then if ye see the Son of man ascending where he was formerly?
А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 The Spirit is the life-giving power; the flesh contributeth nothing: the declarations which I make to you, they are spirit, and they are life.
То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 But there are some of you who do not believe. For Jesus knew from the beginning who they were who did not believe, and who the person was that should betray him.
Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 And he said, Therefore have I informed you, That no man can come to me, except it be given him of my Father.
І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те “.
66 From that discourse many of his disciples went away back, and no more followed him about.
Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 Then said Jesus to the twelve, Will ye also go away?
І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
68 Then Simon Peter answered him, Lord, unto whom shall we go from thee? thou hast the words of eternal life. (aiōnios g166)
Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного. (aiōnios g166)
69 And we have believed and known that thou art the Messiah, the Son of the living God.
Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
70 Jesus answered them, Have I not chosen you twelve, and one of you is a devil?
Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.
71 Now he spake of Judas Iscariot, the son of Simon: for this man was ready to betray him, though he was one of the twelve.
Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.
