John 6
1 AFTER these things Jesus went beyond the sea of Galilee, that is of Tiberias.
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського,
2 And a vast multitude followed him, because they saw the miracles which he performed on those who were diseased.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3 Then Jesus went up into a mountain, and there he sat down with his disciple.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4 And the passover, a feast of the Jews, was nigh.
Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5 Then Jesus lifting up his eyes, and seeing that a vast concourse of people was come to him, said to Philip, Whence shall we buy loaves, that these may eat?
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6 And this he said to try him: for himself knew what he would do.
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.
7 Philip answered him, Two hundred denarii spent in bread would not procure a sufficiency for them, that every one of them might have a morsel.
Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8 One of his disciples saith to him, (Andrew, Simon Peter’s brother, )
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9 There is a little lad here, who hath five barley-loaves, and two small fishes: but these, what are they among so many?
Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10 Then said Jesus, Make the men sit down. For there was plenty of grass on the spot. Therefore the men sat down, in number about five thousand.
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11 And Jesus took the loaves; and giving thanks, gave to the disciples, and the disciples to those who were sat down; and in the same manner of the fishes, as much as they chose.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли.
12 And when they had made a hearty meal, he saith to his disciples, Gather up the broken bits which are left, that not a morsel be wasted.
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13 Then they collected them, and filled twelve baskets with fragments out of the five barley-loaves, which were more than enough for those who had eaten.
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14 When therefore the men saw the miracle which Jesus had done, they said, This is of a certainty that prophet which is to come into the world.
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.
15 Then Jesus, knowing their intention to come and to seize him by force, in order to make him king, retired again into the mountain by himself alone.
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16 So when evening was now come, his disciples went down to the sea-side,
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17 and embarking on a vessel were coming across the sea to Capernaum. And it was now dark, and Jesus was not come to them.
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18 And the sea was greatly agitated by a tempestuous wind that blew.
А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.
19 Having rowed therefore about five and twenty or thirty furlongs, they saw Jesus walking on the sea, and coming near the vessel, and they were affrighted.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.
20 But he saith to them, It is I; be not afraid.
Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21 Then they desired to take him into the vessel: and instantly the vessel was at the land whither they were going.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22 The next day the multitude who stayed on the other side of the sea, when they saw that there was no little vessel there, except the one into which his disciples went, and that Jesus went not with his disciples in the vessel, but that his disciples went away alone;
Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23 (but now little vessels had come from Tiberias near to the spot where they had eaten bread, after the Lord had given thanks: )
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;
24 then when the multitude saw that Jesus was not there, nor his disciples, they also went into the vessels, and came to Capernaum, in search of Jesus.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25 And when they found him on the other side the sea, they said to him, Rabbi, when camest thou hither?
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26 Jesus replied to them and said, Ye seek me, not because ye have seen the miracles, but because ye did eat of the loaves, and were filled.
Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27 Labour not for the meat which is perishable, but for that meat which endureth unto life eternal, which the Son of man will give you: for him hath the Father sealed, even God. (aiōnios g166)
Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. (aiōnios g166)
28 Then said they unto him, What shall we do, that we may work the works of God?
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29 Jesus answered and said unto them, This is the work of God, that ye should believe on him whom he hath sent.
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30 Then said they to him, What miracle therefore dost thou, that we may see and believe thee? what dost thou work?
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? Що чиниш?
31 Our fathers did eat manna in the wilderness; as it is written, “He gave them bread from heaven to eat.”
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32 Then said Jesus unto them, Verily, verily, I tell you, It was not Moses who gave you the bread from heaven; but my Father giveth you the real bread from heaven.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33 For he that cometh down from heaven, and giveth life to the world, is the bread of God.
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.
34 Then said they unto him, Lord, evermore give us this bread.
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35 Then said Jesus to them, I am the bread of life: he that cometh to me shall never hunger; and he that believeth on me shall never thirst more.
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36 But I have told you, That though ye have seen me, yet ye have not believed.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37 Every individual which the Father giveth me will come to me; and him that cometh to me I will in nowise cast out.
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38 For I came down from heaven, not with a view to do my own will, but the will of him that sent me.
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39 Now this is the will of the Father who sent me, That every thing which he hath given me I should not be deprived of it, but raise it up at the last day.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.
40 And this is the will of him that sent me, That every one who seeth the Son, and believeth on him, should have life eternal: and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
41 Then the Jews murmured against him, because he said, I am the bread which came down from heaven.
Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42 And they said, Is not this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? how then saith this man, That I came down from heaven?
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43 Jesus answered and said to them, Murmur not among yourselves.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44 No man can come to me, except the Father who hath sent me draw him: and I will raise him up at the last day.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45 It is written in the prophets, And “they shall all be taught of God.” Every one therefore who heareth from the Father, and learneth, cometh to me.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46 Not that any man hath seen the Father, except he that is with God, he hath seen the Father.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне. (aiōnios g166)
48 I am the bread of life.
Я хлїб життя.
49 Your fathers did eat manna in the wilderness, and they are dead.
Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50 This is the bread which cometh down from heaven, that any person may eat of it, and never die.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51 I am the bread that giveth life, which came down from heaven: if any person eat of this bread, he shall live to eternity; and the bread indeed which I shall give is my flesh, which I will give for the life of the world. (aiōn g165)
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту. (aiōn g165)
52 Then the Jews contended with each other, saying, How can this man give us his flesh to eat?
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?
53 Jesus therefore said to them, Verily, verily, I say unto you, Except ye eat the flesh of the Son of man, and drink his blood, ye have no life in yourselves.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54 He that eateth my flesh, and drinketh my blood, hath life eternal: and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
55 For my flesh truly is meat, and my blood truly is drink.
Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.
56 He that eateth my flesh, and drinketh my blood, abideth in me, and I in him.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57 As the life-giving Father hath sent me, and I live by the Father; so he that eateth me, the same shall live by me.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58 This is the bread which came down from heaven, not as the manna your fathers did eat, and died: he that eateth this bread shall live to eternity. (aiōn g165)
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. (aiōn g165)
59 These things he spake in the synagogue, as he taught in Capernaum.
Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі.
60 Many therefore of his disciples, who heard him, said, Difficult is this discourse, who is able to fathom it?
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61 Then Jesus, conscious in himself that his disciples murmured concerning this discourse, said unto them, Doth this stumble you?
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62 What then if ye see the Son of man ascending where he was formerly?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63 The Spirit is the life-giving power; the flesh contributeth nothing: the declarations which I make to you, they are spirit, and they are life.
Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64 But there are some of you who do not believe. For Jesus knew from the beginning who they were who did not believe, and who the person was that should betray him.
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65 And he said, Therefore have I informed you, That no man can come to me, except it be given him of my Father.
І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66 From that discourse many of his disciples went away back, and no more followed him about.
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67 Then said Jesus to the twelve, Will ye also go away?
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68 Then Simon Peter answered him, Lord, unto whom shall we go from thee? thou hast the words of eternal life. (aiōnios g166)
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, (aiōnios g166)
69 And we have believed and known that thou art the Messiah, the Son of the living God.
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70 Jesus answered them, Have I not chosen you twelve, and one of you is a devil?
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? А один з вас диявол.
71 Now he spake of Judas Iscariot, the son of Simon: for this man was ready to betray him, though he was one of the twelve.
Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
