John 13
1 NOW before the feast of the passover, Jesus, knowing that his hour was come, that he should go out of this world to the Father, having loved his peculiar people that are in the world, he loved them to the end.
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година, щоб залишити цей світ і повернутись до Отця, полюбивши Своїх, що були у світі, полюбив їх до кінця.
2 And supper being served, (the devil having now injected into the heart of Judas Iscariot, the son of Simon, that he should betray him; )
Під час вечері, коли диявол вже вклав у серце Юди, сина Симона Іскаріота, зрадити Ісуса,
3 Jesus knowing that the Father had given all things into his hands, and that he came out from God, and was going to God;
знаючи, що Отець дав усе в Його руки, що від Бога прийшов і до Бога повертається,
4 he rises from supper, and lays aside his garments, and taking a towel, he wound it about himself.
Він підвівся з-за столу, зняв верхній одяг і підперезався рушником.
5 Then he poureth water into a bason, and began to wash the disciples’ feet, and to wipe them with the towel with which he was begirt.
Потім налив води в таз і почав мити ноги учням та витирати їх рушником, яким був підперезаний.
6 Then cometh he to Simon Peter: and he saith to him, Lord, dost thou wash my feet?
Коли Він підійшов до Симона Петра, той сказав Йому: ―Господи, Ти будеш мити мені ноги?
7 Jesus answered and said to him, What I am doing thou knowest not now; but thou shalt know hereafter.
Ісус сказав йому: ―Того, що Я роблю, ти не розумієш зараз, але зрозумієш потім.
8 Peter saith to him, Thou shalt never wash my feet: no, never. Jesus answered him, Except I wash thee, thou hast no part with me. (aiōn g165)
Петро сказав Йому: ―Ти ніколи не митимеш моїх ніг! Ісус відповів: ―Якщо Я не обмию тебе, то не матимеш частки зі Мною. (aiōn g165)
9 Simon Peter saith to him, Lord, not my feet only, but also my hands and my head.
Симон Петро сказав: ―[Тоді], Господи, не тільки ноги, але й руки та голову!
10 Jesus saith to him, He that is washed hath need only to wash his feet, for he is entirely clean: and ye are clean, but not all.
Ісус відповів йому: ―Тому, хто обмився, потрібно лише ноги помити, бо він увесь чистий. І ви чисті, але не всі.
11 (For he knew who would betray him; therefore he said, Ye are not all clean.)
Він знав, хто зрадить Його, тому й казав, що не всі чисті.
12 When therefore he had washed their feet, and taken his garments, and sat down again, he said unto them, Know ye what I have done unto you?
Закінчивши мити їхні ноги, [Ісус] одягнув Свій одяг, повернувся на Своє місце й сказав їм: ―Чи розумієте ви, що Я зробив для вас?
13 Ye call me Master, and Lord: and ye speak truly; for such I am.
Ви називаєте Мене Вчителем і Господом і добре кажете, бо Я Ним є.
14 If therefore I have washed your feet, though the Lord and the Master; ye also ought to wash one another’s feet.
Тож якщо Я, ваш Господь і Вчитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному.
15 For I have given you an example, that just as I have done to you, ye should do also.
Бо Я подав вам приклад, щоб ви робили так, як Я зробив вам.
16 Verily, verily, I say unto you, The servant is not greater than his master; nor the messenger greater than him that sent him.
Істинно кажу вам: раб не більший за свого господаря, і посланецьне більший за того, хто його послав.
17 If ye know these things, blessed are ye if ye practise them.
Якщо ви знаєте це, то блаженні ви, коли чинитимете так.
18 I speak not of you all: I know whom I have chosen: but that the scripture may be fulfilled, He that eateth bread with me, hath lift up his heel against me.
Я не говорю про всіх вас. Я знаю тих, кого обрав. Але має сповнитись Писання: «Той, хто їв Мій хліб, підняв на Мене свою п’яту».
19 Now I tell you previously, before this comes to pass, that, when it cometh to pass, ye may believe that I am.
Я кажу вам перед тим, як станеться, щоб, коли станеться, ви повірили, що Я є.
20 Verily, verily, I say unto you, He that receiveth whomsoever I shall send, receiveth me; and he that receiveth me, receiveth him that sent me.
Істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, приймає Мене, а хто Мене приймає, той приймає й Того, Хто послав Мене.
21 As Jesus was speaking these words, he was greatly agitated in spirit, and testified, and said, Verily, verily, I say unto you, that one of you shall betray me.
Сказавши це, Ісус стривожився духом і засвідчив: ―Істинно кажу вам: один із вас зрадить Мене.
22 Then the disciples looked one at another, doubting of whom he spake.
Його учні дивилися один на одного, не розуміючи, про кого Він каже.
23 Now there was one of the disciples reclining on the bosom of Jesus, whom Jesus loved.
Один з Його учнів, той, якого любив Ісус, сидів за столом, прихилившись до Нього.
24 Therefore Simon Peter gave him a significant look, that he should inquire of Jesus, which of them it should be of whom he spake.
Симон Петро дав йому знак, щоб запитав, кого Він має на увазі.
25 And he leaning on the breast of Jesus, said to him, Lord, which is it?
Спираючись на Ісуса, той запитав Його: ―Господи, хто це?
26 Jesus answered, It is he to whom I shall give this morsel of bread, when I have dipped it. And dipping the morsel of bread, he gave it unto Judas Iscariot, the son of Simon.
Ісус відповів: ―Це той, кому Я подам шматок хліба, вмочивши його в миску. Потім, вмочивши шматок хліба, подав його Юді, синові Симона Іскаріота.
27 And after the sop, then entered Satan into him. Jesus saith to him, What thou doest, do quickly.
Як тільки [Юда] взяв шматок, сатана увійшов у нього. Ісус сказав йому: ―Що робиш, роби швидше!
28 Now none of those who sat at table knew wherefore he had spoken to him.
Але ніхто з тих, хто був за столом, не зрозумів, чому Він сказав це йому.
29 For some supposed, as Judas kept the purse, that Jesus was saying to him, Buy what we need for the feast; or, that he should give something to the poor.
А оскільки в Юди була скриня з грошима, дехто подумав, що Ісус наказав йому купити все потрібне до свята або ж дати щось бідним.
30 Having then received the sop, he went out immediately: now it was night.
[Юда], узявши шматок хліба, відразу вийшов. Була ніч.
31 When therefore he was gone, Jesus saith, Now is the Son of man glorified, and God is glorified in him.
Коли [Юда] вийшов, Ісус сказав: ―Тепер Син Людський прославився, і Бог прославився в Ньому.
32 If God is glorified in him, God will also glorify him with himself, and immediately glorify him.
Якщо Бог прославився в Ньому, то і Його Бог прославить в Собі. І зробить це відразу.
33 My dear children, yet a little while I am with you. Ye shall seek me: as I said to the Jews, Whither I am going, ye cannot come; so say I now to you.
Діти [Мої], Я буду з вами ще трохи. Будете шукати Мене, і, як Я сказав юдеям, так кажу й вам нині: куди Я йду, ви не можете прийти.
34 A new commandment I give unto you, That ye love one another; even as I have loved you, that ye also love one another.
Я даю вам нову заповідь: любіть одне одного. Як Я полюбив вас, так і ви любіть одне одного.
35 By this shall all men know that ye are my disciples, if ye have love one to another.
Через це всі будуть знати, що ви є Моїми учнями, якщо будете любити одне одного.
36 Simon Peter saith to him, Lord, Whither art thou going? Jesus answered him, Whither I am going, thou canst not follow me now; but thou shalt follow me hereafter.
Симон Петро запитав Його: ―Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів: ―Куди Я йду, ти зараз за Мною піти не зможеш, але підеш пізніше.
37 Peter saith to him, Lord, why cannot I follow thee now? I will lay down my life for thee.
Петро знов запитав: ―Господи, чому я не можу зараз піти за Тобою? Я покладу своє життя за Тебе.
38 Jesus answered him, Wilt thou lay down thy life for me? Verily, verily, I tell thee, the cock will not crow, before thou shalt deny me thrice.
Тоді Ісус відповів: ―Ти дійсно покладеш своє життя за Мене? Істинно кажу тобі: ще до того, як півень заспіває, ти тричі зречешся Мене.
