James 1
1 JAMES, a servant of God and of the Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are dispersed, greeting.
Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.
2 My brethren, count it all joy when ye fall into various trials;
Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3 knowing that the proof of your faith produceth patience.
знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4 But let patience have its work perfected, that ye may be perfect and complete, deficient in nothing.
терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5 But if any man of you be deficient in wisdom, let him ask it of God, who giveth to all men liberally, and upbraideth not and it shall be given him.
Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6 But let him ask in faith, harbouring no doubt: for he who is doubtful is like a wave of the sea, driven by the wind, and in constant agitation.
Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.
7 For let not that man think that he shall receive any thing from the Lord.
Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.
8 A double-minded man is unsteady in all his ways.
Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9 Let the brother low in station rejoice in his elevation:
Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10 but the rich, in his abasement: for as the flower of grass he shall pass away.
а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11 For the sun arose with fervour, and burnt up the grass, and the flower of it fell off, and the beauty of its appearance was lost: just so the rich man in his course of life shall wither away.
Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12 Blessed is the man who patiently supports temptation: for when he is proved, he shall receive the crown of life, which the Lord hath promised to those who love him.
Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13 Let no man under temptation say, I am tempted of God: for God is incapable of temptation from evils, and he tempteth no man:
Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.
14 but every person is tempted, when by his own peculiar passion he is born away, and ensnared.
Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15 Then passion impregnated, bringeth forth sin, and sin reaching its consummation, bringeth forth death.
Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16 Be not deceived, my beloved brethren.
Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17 Every good gift, and every perfect gift, is from above, descending from the father of illuminations, with whom there is no variableness, nor shadow of change.
Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18 Of his own choice he produced us by the word of truth, that we might be a sort of first fruit of his creatures.―
Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19 Wherefore, my beloved brethren, let every man be swift to hear, slow to speak, slow to wrath.
Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20 For the wrath of man worketh not the righteousness of God.
Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21 Wherefore laying aside all vicious pollution, and the abundance of iniquity, receive with meekness the ingrafted word, which hath power to save your souls.
Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22 But be ye doers of the word, and not hearers only, deceiving yourselves by false reasoning.
Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23 For if any man be a hearer of the word, and not a doer, he is like a man that looks at his natural face in a glass;
Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24 for he beheld himself, and went away, and immediately forgot what sort of person he was.
Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25 But he that looketh into the perfect law of liberty, and perseveres, this man not being a forgetful hearer, but a doer of the work, he shall be blessed in his practice.
Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26 If any man thinks he is a religious character among you, and bridleth not his tongue, but deceiveth his own heart, this man’s religion is vain.
Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27 Pure religion and undefiled with God even the Father is this, To pay diligent attention to the orphans and widows in their affliction, and to preserve himself spotless from the world.
Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
