< Hebrews 9 >
1 THEN also the first tabernacle had indeed regulations for the divine service, and a sanctuary furnished.
Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.
2 For the tabernacle was prepared; the first part, in which was both the candlestick, and the table, and the shew-bread, which is called the holy.
Споруджено бо перву скиню, а в ній сьвітильник і стіл і предложеннє хлібів, котра зветь ся: Сьвята.
3 But behind the second vail was the tabernacle, called the holy of holies:
За другою ж завісою скина, що звана: Сьвятая Сьвятих;
4 having the golden censer, and the coffer of the covenant, overlaid with gold within and without, in which were the golden urn containing the manna, and Aaron’s rod which had budded, and the stone tables of the covenant;
мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,
5 and above, over it the cherubim of glory, overshadowing the propitiatory.
а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд менї говорити порізно.
6 Now when these things were thus disposed, the priests entered continually into the first tabernacle indeed, performing the divine services:
Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;
7 but into the second once in every year entered the high-priest alone, not without blood, which he offered for his own inadvertencies, and for those of the people:
у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.
8 the Holy Ghost thus signifying, that the way into the holies was not yet made manifest, whilst the first tabernacle held its station;
Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.
9 which figurative representation continues unto the present time, according to which both gifts and sacrifices are offered, which cannot, with respect to conscience, make him perfect who performs the services,
Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить,
10 as they consist only of meats, and drinks, and different ablutions, and corporal services, until the appointed time of perfect reformation.
а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи.
11 But Christ becoming the high-priest of future good things, through a better and more perfect tabernacle, not made with hands, that is, not of this creation;
Хрйстос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,
12 nor by the blood of goats and of calves, but by his own blood, he entered once for all into the holies, having obtained eternal redemption. (aiōnios )
анї з кровю козлиною, ні телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє. (aiōnios )
13 For if the blood of bulls, and of goats, and the ashes of an heifer sprinkling the defiled sanctifieth to corporal purification,
Бо коли кров волова та козина і попід з яловиці, окроплюючи осквернених, осьвячує на тілесну чистоту;
14 how much more shall the blood of Christ, who, by the eternal Spirit, offered up himself in sacrifice without blemish to God, cleanse our conscience from dead works, that we may perform divine service to the living God? (aiōnios )
то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому? (aiōnios )
15 And for this cause he is the mediator of the new testament, that, death being suffered for the redemption of transgressions committed against the first testament, they who are called might receive the promise of an eternal inheritance. (aiōnios )
І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя. (aiōnios )
16 For where a testament is, of necessity the death of the testator is implied.
Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.
17 For a testament is valid when men are dead; for else it is of no efficacy whilst the testator is alive.
Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.
18 Wherefore also that first testament was not consecrated without blood.
Тим же й первий не був осьвячений без крови.
19 For when every command according to the law had been spoken by Moses to all the people, taking the blood of calves and of goats, with water, and scarlet wool, and hyssop, he sprinkled both the book itself and all the people,
Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,
20 saying, This is the blood of the testament which God hath enjoined unto you.
глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог."
21 And the tabernacle also, and all the vessels employed in the divine service, he in like manner sprinkled with blood.
І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.
22 And almost all things are purified by blood according to the law, and without effusion of blood there is no remission of sin.
А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).
23 There was a necessity therefore that the representations of the things in heaven should be purified by these; but the celestial things themselves with better sacrifices than these.
Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сї.
24 For Christ is not entered into the holies made with hands, the antitypes of the true; but into heaven itself, now to appear before the presence of God for us:
Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,
25 and not that he should often offer up himself in sacrifice, as the high-priest enters every year into the holies with blood not his own,
анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всї роки з чужою кровю;
26 (for in that case he must have suffered often since the foundation of the world: ) but now once for all at the consummation of the ages hath he been manifested for the abolishing sin by the sacrifice of himself. (aiōn )
(а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю. (aiōn )
27 And forasmuch as it is appointed to men once to die, but after this the judgment,
І як призначено людям раз умерти, а потім суд,
28 so Christ having been once offered in sacrifice to bear the sins of men, will appear the second time without sin, to those who expect him, for their salvation.
так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.