Acts 4
1 AND as they were thus speaking, the priests, and the captain of the temple-guard, and the Sadducees, came upon them,
Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,
2 worn down with vexation, because they taught the people, and preached by Jesus the resurrection of the dead.
сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.
3 And they laid hands on them, and committed them to prison till the next day: for it was then evening.
І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
4 But many of those who heard the word believed; and the number of the men was about five thousand.
Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.
5 Now it came to pass that the next morning, their rulers, and elders, and scribes, were assembled at Jerusalem,
І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі,
6 and Annas the high-priest, and Caiaphas, and John, and Alexander, and as many as were the high-priest’s relations.
та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,
7 And placing them in the midst, they interrogated them, By what power, or by what name, have ye done this thing?
і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?
8 Then Peter, filled with the Holy Ghost, said unto them, Ye rulers of the people, and elders of Israel,
Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!
9 if we are this day examined relative to the good deed done to the infirm man, by what means he was restored;
коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,
10 be it known unto you all, and to all the people of Israel, that by the name of Jesus Christ the Nazarean, whom ye crucified, whom God raised from the dead, by him doth this man stand here sound in your presence.
то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.
11 This is the stone which, though set at nought by you builders, is become the head of the corner.
Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
12 And there is no salvation in any other person: for there is no other name under heaven given unto men, whereby we must be saved.
і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
13 Attentively regarding then the noble confidence of Peter and John, and perceiving that they were men unlettered, and destitute of education, they were astonished; and they recollected them, that they had been with Jesus.
Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
14 But seeing the man who was healed standing with them, they had not a word to reply in contradiction.
і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
15 But bidding them retire out of the council-chamber, they conferred among themselves,
Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою,
16 saying, What shall we do with these men? for that an acknowledged miracle hath been wrought by them is evident to all the inhabitants of Jerusalem; and we cannot deny it.
говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
17 But that it be no farther spread among the people, we will menace them with threats, no more to speak in this name to any man.
Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
18 So calling them in, they charged them not to speak in any manner, nor to teach, in the name of Jesus.
І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
19 But Peter and John, answering them, said, If it be right in the sight of God to obey you rather than God, be yourselves the judges.
Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть.
20 For we cannot refrain from speaking the things which we have seen and heard.
Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
21 Then they with many additional threatenings dismissed them, finding no pretext how they might punish them, because of the people: for all men glorified God for what had been done.
Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся.
22 For the man was more than forty years of age, upon whom this miracle of healing was performed.
Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення.
23 But they being dismissed, came unto their own friends, and told them all things which the high-priests and elders had said.
Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
24 Now when they heard it, they lifted up their united voice to God, and said, Lord, thou art the God which made the heaven, and the earth, and the sea, and all things which are in them:
Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
25 who by the mouth of David thy servant saidst, Why do the heathen so furiously rage, and the people meditate vain things?
котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
26 The kings of the earth rose up, and the rulers were gathered together against the Lord and against his Messiah.
Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
27 For they have been in truth collected together against thy holy Son Jesus, whom thou hast anointed, even Herod, and Pontius Pilate, with the heathen, and the people of Israel,
Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
28 to do all that thy hand and thy counsel predestined should come to pass.
зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
29 And as to the present transactions, Lord, look upon their threatnings: and grant thy servants power with all boldness to speak thy word,
І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
30 by stretching out thy hand for healing; and that signs and miracles may be performed by the name of thy holy child Jesus.
і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
31 And while they were praying, the place in which they were assembled was shaken; and they were all filled with the Holy Ghost, and they spake the word of God with boldness.
А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
32 And in the multitude of those that believed there was one heart and soul: and not one person said, that any part of his substance was his peculiar property; but all things were in common among them.
Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне.
33 And with great power bore the apostles witness of the resurrection of the Lord Jesus: and great grace was upon them all.
І З великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
34 Neither was there any person in want among them: for as many as were possessors of fields or houses disposed of them, and brought the prices of the things sold,
Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
35 and laid them at the apostles’ feet: and a distribution was made to every one according as he had need.
та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
36 And Joses, who was surnamed Barnabas by the apostles, (which is, being interpreted, A son of consolation, ) a Levite, a Cyprian by birth,
Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
37 having a field belonging to him, sold it, and brought the money, and laid it at the apostles’ feet.
мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.
