Acts 21
1 AND tearing ourselves away from them, when we had set sail, we came in a direct course to Coos, and the day after to Rhodes, and from thence to Patara.
Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.
2 And finding a ship passing over to Phenice, we went on board and set sail:
І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.
3 and coming in sight of Cyprus, and leaving it on the left, we sailed unto Syria, and landed at Tyre; for there the ship was to discharge her cargo.
Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі, там бо треба було кораблю скинути тягар.
4 And finding disciples, we tarried there seven days: and they said to Paul, by the Spirit, that he should not go up unto Jerusalem.
І, знайшовши учеників, пробули ми там сім день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.
5 But when we had stayed out those days, we departed, and went on our journey, all of them attending us on our way, with wives and children, till we were out of the city: and kneeling down on the sea shore, we joined in prayer;
А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всі провожали нас із жінками й дітьми аж за город; і, приклонивши коліна на березі, помолились;
6 and embracing one another, we went on ship-board, and they returned to their own homes,
і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.
7 So completing our voyage, we arrived from Tyre at Ptolemais, and saluting the brethren, tarried with them one day.
Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.
8 And on the morrow we who were Paul’s companions departed with him, and went to Caesarea; and entering into the house of Philip the evangelist (who was one of the seven deacons), we abode with him.
Назавтра ж, вийшовши ті що а Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.
9 Now this man had four maiden daughters endued with the gift of prophecy.
Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.
10 And as we tarried there several days, there came down a certain prophet from Judea named Agabus.
Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.
11 And coming to us, he took Paul’s girdle, and binding both his own hands and feet together, said, Thus saith the Holy Ghost, The man, whose girdle this is, shall the Jews bind in like manner at Jerusalem, and shall deliver him into the hands of the Gentiles.
І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.
12 Then when we heard these things, both we and all who were in the place, besought him not to go up to Jerusalem.
Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.
13 But Paul replied, Why do ye thus―weeping and breaking my heart? for I am ready not only to be bound, but to die at Jerusalem for the name of the Lord Jesus.
Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.
14 And when he could not be persuaded, we desisted, saying, The will of the Lord be done.
Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.
15 Then after those days, packing up our baggage, we went up to Jerusalem:
По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.
16 and there went also with us some disciples from Caesarea, bringing one Mnason a Cyprian, an ancient disciple, at whose house we were to lodge.
Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.
17 And when we arrived at Jerusalem, the brethren received us with delight.
Як же прибули к Єрусалим, радо прийняли нас брати.
18 And on the morrow Paul went in with us unto James: and all the presbyters were present.
Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші.
19 And after embracing them, he related every particular of the things which God had done among the Gentiles by his ministry.
І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.
20 And they, when they heard it, glorified the Lord, and said unto him, Thou seest, brother, how many myriads there are of Jews who have believed; and they are all zealots for the law:
Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону.
21 And they have been informed of thee, that thou teachest all the Jews, who are among the Gentiles, apostacy from Moses, saying, That they should not circumcise the children, nor walk after the usual practices.
Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв.
22 What then is to be done? The multitude must certainly be assembled; for they will hear that thou art come.
Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.
23 Do this therefore which we say to thee: we have four men, who have a vow upon themselves;
Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.
24 them take with thee, be purified with them, and be at the same expence as they, that they may shave their heads: and all men will know that there is no truth in the things reported of thee, but that thou thyself walkest orderly and observest the law.
Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його.
25 Concerning the Gentiles who have believed, we have already written, deciding that they should observe no such thing, except that they should guard themselves from idol sacrifices, and blood, and what is strangled, and from whoredom.
Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.
26 Then Paul took the men, and the following day being purified with them, he entered into the temple, declaring when the days of their purification would be completed, in order whereunto an oblation was to be offered for every one of them.
Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.
27 But as the seven days were now drawing to their period, some Jews from Asia seeing him in the temple, excited all the populace to tumult, and laid hands upon him,
Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,
28 crying out, Men of Israel, help! This is the man, who, by his preaching, sets all men everywhere against the people, and the law, and this place: yea and more still, hath brought Greeks into the temple, and defiled this holy place:
гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.
29 (for they had before seen Trophimus the Ephesian in the city with him, whom they imagined that Paul had introduced into the temple.)
(Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)
30 And the whole city was in motion, and there was a concourse of people assembled: and laying hands on Paul, they dragged him out of the temple; and immediately the doors were shut.
І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.
31 And as they were attempting to murder him, the report reached the military tribune of the band, that all Jerusalem was in confusion.
Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.
32 Who instantly taking soldiers and centurions ran down unto them: and when they saw the tribune and the soldiers, they left off beating Paul.
Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.
33 Then the tribune approaching him, laid hold on him, and ordered him to be bound with two chains; and asked who he was, and what he had done.
Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.
34 Then some among the multitude bellowed out one thing, and some another: so unable to know the certainty of the case because of the tumult, he ordered him to be brought into the fortress.
І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нічого певного за гуком, звелїв вести його в замок.
35 But when he was on the stairs, it happened that he was borne up by the soldiers, because of the press of the crowd.
Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.
36 For a multitude of the people followed, crying, Away with him!
Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його!
37 And when he was just ready to be carried into the fortress, Paul said to the military tribune, May I be permitted to speak a word to thee? And he said, Dost thou know Greek?
А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки?
38 Art not thou certainly that Egyptian who some time since raised a sedition, and led out into the desert four thousand cutthroats?
Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?
39 But Paul replied, I am indeed a Jew, a man of Tarsus, of Cilicia, a citizen of no contemptible city: and, I entreat thee, permit me to speak to the people.
Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.
40 So having his permission, Paul standing on the stairs, waved his hand to the people. And profound silence being obtained, he spake to them in the Hebrew tongue, saying,
Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:
