Acts 11
1 NOW the apostles and brethren who were in Judea heard that the Gentiles also had received the word of God.
Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
2 And when Peter went up to Jerusalem, they of the circumcision disputed with him,
І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
3 saying, Thou hast gone in to men holding uncircumcision, and hast eaten with them.
кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
4 Then Peter taking up the matter from the beginning, explained it to them regularly, saying,
Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
5 I was in the city of Joppa praying and I saw in a trance a vision, a certain vessel descending as a vast sheet let down from heaven by its four corners; and it came close to me:
Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
6 on which looking attentively, I perceived, and saw the quadrupeds of the earth, and the wild beasts, and the reptiles, and the birds of the air.
Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
7 Then I heard a voice saying to me, Rise, Peter; slay and eat.
І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
8 But I said, By no means, Lord: for never yet hath any thing common or unclean entered into my mouth.
Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.
9 But the voice replied the second time from heaven, What God hath cleansed, call not thou common.
Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
10 Now this was repeated thrice: and the whole withdrawn again into heaven.
Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
11 And, lo! immediately three men stood before the house where I was, sent from Caesarea unto me.
І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
12 And the Spirit bade me go with them, making no hesitation. But with me went also these six brethren, and we entered into the man’s house:
Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
13 and he informed us how he had seen an angel in his house, standing and saying to him, Send men to Joppa, and invite Simon, who is surnamed Peter;
і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
14 who will speak words to thee, by which thou mayest be saved, and thy house.
Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
15 So when I had begun to speak, the Holy Ghost fell on them, just as on us at the beginning.
Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
16 Then I recollected the word of the Lord, how he had said, John indeed baptised with water; but ye shall be baptised with the Holy Ghost.
Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
17 If God then gave an equal gift to them even as to us, on believing on the Lord Jesus Christ; I, indeed, who was I, that I should be able to restrain God?
Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
18 So when they heard these things they were satisfied, and glorified God, saying, Well! then hath God even to the Gentiles given repentance unto life.
Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
19 Now those also who were dispersed by the persecution which arose on account of Stephen passed on as far as Phenice, and Cyprus, and Antioch, speaking the word to no man except the Jews only.
Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
20 And some of them were men of Cyprus and Cyrene, who, when they arrived at Antioch, spake to the Grecian proselytes, preaching the Lord Jesus.
Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
21 And the hand of the Lord was with them: and a vast multitude believing, turned to the Lord.
І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
22 And the report concerning them was heard in the ears of the church which was at Jerusalem: and they dispatched Barnabas, to go as far as Antioch.
Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
23 Who, when he arrived there, and beheld the grace of God, rejoiced, and exhorted them all, with full purpose of heart to adhere to the Lord.
котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
24 For he was a good man, and full of the Holy Ghost and of faith: and a great multitude was added to the Lord.
Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
25 Then went forth Barnabas to Tarsus, in search of Saul:
Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
26 and having found him, he brought him to Antioch. And it came to pass, that during a whole year they were jointly employed in that church, and taught a vast multitude, and they called for the first time in Antioch the disciples Christians.
і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
27 Now there came down in those days prophets from Jerusalem to Antioch.
Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
28 And one of them named Agabus, rising up, signified by the spirit that a great famine was coming upon the whole habitable globe: which also came in the reign of Claudius Caesar.
Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря.
29 Then the disciples, as everyman had ability, determined every individual of them to send a sum to be distributed among the brethren who dwelt in Judea:
З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї.
30 which also they did, sending it off to the presbyters by the hand of Barnabas and Saul.
Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.
