2 Peter 1
1 SIMON Peter, the servant and apostle of Jesus Christ, to those who have obtained with us the same precious faith by the righteousness of our God and Saviour Jesus Christ:
Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:
2 grace unto you and peace be multiplied through the knowledge of God, even Jesus our Lord,
благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.
3 as his divine power hath freely given us all things tending to life and godliness, through the acknowledgment of him who hath called us to glory and fortitude:
Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),
4 whereby superlatively great and precious promises are freely given to us: that by these ye might become partakers of a divine nature, having fled far away from the corruption that is in the world through inordinate concupiscence.―
чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотіння, що в сьвітї,
5 And for this very purpose employing the greatest diligence, lead up in the train of your faith courage; and with courage intelligence;
то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,
6 and with intelligence moderation; and with moderation patience; and with patience piety;
а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,
7 and with piety fraternal affection; and with fraternal affection love.
а в побожності братню любов, а в братній любові любов (для всїх).
8 For if these things are in your possession, and abounding, they will render you neither inactive nor unfruitful in the knowledge of our Lord Jesus Christ.
Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.
9 But he that hath no possession of these things, is blind, dim-sighted, sinking into oblivion of his purification from the sins of his former days.
У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.
10 Wherefore the rather, brethren, give diligence to make sure your calling and election: for by doing these things, ye shall never at any time stumble:
Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, ніколи не спотикнетесь.
11 but an entrance will thus be richly afforded you into the eternal kingdom of our Lord and Saviour Jesus Christ. (aiōnios g166)
Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічне царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. (aiōnios g166)
12 Wherefore I will not be negligent continually to remind you of these things, though ye know them, and are established in the present truth.
Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.
13 Indeed, I think it right, as long as I am in this frail tabernacle, to rouse up your attention by reminding you:
Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;
14 knowing that the deposition of this frail tabernacle of mine is hastily approaching, as our Lord Jesus Christ hath made evident to me.
знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.
15 I will endeavour then that even after my decease, ye may always have wherewith to preserve the remembrance of these things.
Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.
16 For we have not followed artfully devised fables, when we made known to you the power and advent of our Lord Jesus Christ, but were eye-witnesses of his majesty.
Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа вашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.
17 For he received from God the Father honour and glory, when such a voice was sent forth to him from the transcendently magnificent glory, This is my beloved son, in whom I am well pleased.
Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."
18 And this voice we heard coming out of heaven, when we were with him on the holy mountain.
сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.
19 And we hold the prophetic word more confirmed, to which ye do well to attend, as to a lamp shining in a dark passage, until the day dawn, and the morning-star arise upon your hearts.
Ще ж маємо певнїше слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місці, аж День засияє, і денниця зійде в серцях ваших;
20 Knowing this in the first place, that all scriptural prophecy is not from any man’s own suggestions.
се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.
21 For prophecy in old time came not by the will of man: but the holy men of God spake under the impulse of the Holy Ghost.
Бо ніколи із волі чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.
