2 Corinthians 11
1 I WISH ye would bear with me a little in my foolishness, yea indeed bear with me.
Сподіваюся, ви потерпите трохи моє безумство. Так, потерпіть мене!
2 For I am jealous over you with godly jealousy; for I have espoused you to one husband, to present you a chaste virgin to Christ.
Адже я ревную вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб представити Христу наче чисту діву.
3 But I fear lest as the serpent beguiled Eve by his craftiness, so your minds should be corrupted from the simplicity which belongs to Christ.
Та боюся, що як Єва була зведена хитрощами змія, так і ваші думки можуть віддалитися від щирості та чистоти перед Христом.
4 For if he indeed that cometh preach another Jesus, whom we have not preached, or ye receive another spirit, which ye have not received, or another gospel, which ye have not embraced, ye might well bear with him.
Бо коли хтось приходить до вас та проповідує іншого Ісуса – не Того, що ми проповідували, або коли приймаєте іншого духа – не Того, що ви прийняли, або іншу добру звістку – не ту, що ви прийняли, то ви це легко терпите.
5 For I reckon myself to be nothing inferior to the very chief of the apostles.
Та не думаю, що я чимось гірший від тих «великих апостолів».
6 For though I may be rude in speech, yet not in knowledge; but on every occasion we have been made manifest in all things among you.
І хоча я недосвідчений у красномовстві, але не в пізнанні; і ми вам це чітко всім та в усьому показали.
7 Am I chargeable with a fault (humbling myself that you might be exalted), that I preached to you the gospel of God freely?
Хіба я згрішив тим, що, бажаючи звеличити вас, сам упокорився й без жодної винагороди звіщав вам Божу Добру Звістку?
8 I plundered other churches, receiving a provision from them, in order to minister to you.
Я, [так би мовити], обкрадав інші церкви, приймаючи від них платню, аби служити вам.
9 And when I was with you, and in want, I was burdensome to no man; for my want the brethren who came from Macedonia supplied; and on every occasion I have kept myself from being burdensome, and will keep myself.
Коли я був із вами та опинився в нужді, то нікого не обтяжував, адже брати, що прийшли з Македонії, задовольнили мої потреби. Я в усьому стримував себе і далі стримуватимусь, аби не бути для вас тягарем.
10 I protest, by the truth of Christ in me, that from this boasting no man shall seal up my lips in the regions of Achaia.
Як істина Христа перебуває в мені, так ніхто не зупинить цієї моєї похвали в усіх регіонах Ахаї.
11 Wherefore? Because I love you not? God knoweth.
Чому? Чи тому, що не люблю вас? Бог знає, [що люблю].
12 But what I do, I will do also, that I may cut off occasion from those who desire occasion, that wherein they boast, they may be found even as we.
Що я робив, те й робитиму, щоб не давати приводу хвалитися тим, хто шукає підстав, аби довести, що вони рівні нам у тому, чим хваляться.
13 For such are fake apostles, deceitful labourers, transforming themselves into apostles of Christ.
Адже такі люди – лжеапостоли, лукаві робітники, які приймають вигляд апостолів Христа.
14 And no marvel! For Satan himself is transformed into an angel of light.
Та це й не дивно, адже сам сатана приймає вигляд ангела світла.
15 It is no wonder therefore if his ministers also be transformed as ministers of righteousness; whose end will be according to their works.
Отже, немає нічого дивного в тому, що і його служителі вдають із себе служителів праведності. Їхній кінець буде за їхніми ділами.
16 I repeat it again, Let no man suppose that I am a fool; but if otherwise, then as a fool receive me, that I too may boast myself a little.
Я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним, але навіть якщо ви це робите, то прийміть мене як нерозумного, щоб і я міг трохи похвалитися.
17 What I speak, I speak not after the Lord, but as it were in folly in this confidence of boasting.
Те, що я кажу з приводу похвали, кажу не від Господа, а наче в безумстві.
18 Seeing many boast themselves after the flesh, I will boast also.
І, оскільки багато хто вихваляється за тілом, то і я вихвалятимуся.
19 For ye bear with fools easily when you are wise yourselves.
Бо ви, будучи мудрими, радо терпите нерозумних!
20 For ye bear if a man enslave you, if a man eat you up, if a man receive from you, if a man is insolent, if a man smite you on the face.
Ви терпите, коли хтось вас поневолює чи об’їдає, коли хтось обдирає чи звеличується [над вами] і б’є вас в обличчя.
21 I speak with reference to the reproach cast on me, as though we were feeble; but wherein any man is bold (I speak in foolishness), I am bold also.
Кажу це на [свій] сором: у [цьому] ми були слабкими! Та якщо хтось наважується [хвалитися], – кажу це в безумстві, – наважуюсь і я.
22 Are they Hebrews? so am I. Are they Israelites? so am I. Are they the seed of Abraham? so am I.
Вони євреї? Я теж. Вони ізраїльтяни? Я теж. Вони Авраамове насіння? Я теж.
23 Are they the ministers of Christ? (I speak foolishly) I am above them: in labours more abundantly, in stripes exceedingly more, in prisons more frequently, in the most immediate danger of death often.
Вони служителі Христа? Кажу ніби в безумстві: я більше. Я більше працював, частіше був ув’язнений, мене жорстокіше били, я часто опинявся на [межі] смерті.
24 Of the Jews five times I have received forty stripes save one.
Від юдеїв я п’ять разів отримував по сорок без одного [ударів батогом],
25 Thrice I have been scourged with rods, once I have been stoned, thrice I have suffered shipwreck, a whole night and day I have passed in the deep;
тричі мене били палицями, один раз мене закидали камінням, я був на трьох кораблях, які розбивалися у морі, провів цілу добу у відкритому морі.
26 in journeyings often, in perils of rivers, in perils of robbers, in perils from my own countrymen, in perils from the heathen, in perils in the city, in perils in the desert, in perils on the sea, in perils among false brethren;
Часто був у подорожах, небезпеках на річках, небезпеках через розбійників, небезпеках через [деяких із мого] роду, небезпеках через язичників, небезпеках у містах, небезпеках у пустелі, небезпеках посеред моря, небезпеках серед лжебратів,
27 in labour and travail, in watchings often, in fastings frequently, in hunger and thirst, in cold and nakedness;
у праці та виснаженні, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в постах, у холоді та в наготі.
28 and beside all these things from without, that accumulated burden which cometh on me daily, the care of all the churches.
І окрім усього цього, моє щоденне заняття – турбота про всі церкви.
29 Who is feeble, and am I not feeble? Who is offended, and am I not on fire?
Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто впадає в гріх, за кого і я не палав би?
30 If I must glory, I will glory in the things which respect my infirmities.
Коли вже маю хвалитися, то хвалитимуся своєю слабкістю.
31 The God and Father of our Lord Jesus Christ, who is blessed for evermore, knoweth that I lie not. (aiōn g165)
Бог і Отець Господа Ісуса, Який є навіки благословенним, знає, що я не брешу. (aiōn g165)
32 In Damascus the governor under Aretas the king guarded the city of the Damascenes, intending to seize me;
У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, аби мене схопити,
33 and through a window in a basket I was let down by the wall, and escaped out of his hands.
але мене через вікно спустили в кошику по стіні, і я врятувався з його рук.
