1 Peter 2
1 WHEREFORE putting far away wickedness of every kind, and all deceit, and hypocrisies, and envyings, and all backbitings,
Отже, відкиньте всяке зло, усяке лукавство, лицемірство, заздрощі й усякі наклепи.
2 as new-born babes desire earnestly the unadulterated milk of the word, that ye may grow thereby:
Як новонароджені немовлята, прагніть чистого духовного молока, щоб через нього ви зросли в спасінні,
3 if so be ye have tasted that the Lord is gracious.
якщо ви [дійсно] пізнали, що Господь добрий.
4 Whom approaching, as the living stone, rejected indeed of men, but elect of God, and honourable,
Підходьте до Нього, живого Каменя, відкинутого людьми, але обраного та дорогоцінного перед Богом.
5 ye also, as living stones, are built up, a spiritual house, a holy priesthood, to offer spiritual sacrifices, well pleasing to God through Jesus Christ.
І ви, як живе каміння, будуйте з себе духовний дім, щоб [бути] святим священством і через Ісуса Христа приносити духовні жертви, приємні Богові.
6 Wherefore also it is contained in the scripture, “Behold, I lay in Sion a cornerstone, elect, precious, and the believer on him shall never be confounded.”
Бо в Писанні сказано: «Ось Я кладу на Сіоні наріжний Камінь, обраний і коштовний. І хто вірить у Нього, ніколи не буде осоромлений».
7 By you therefore who believe is he honoured: but respecting the disobedient, “the stone which the builders rejected, this very stone is become the head of the corner,
Отже, для вас Він дорогоцінний, бо ви вірите, а для тих, хто не вірить, «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним Каменем»
8 and a stone of stumbling, and rock of offence,” to those who stumble at the word, disobedient; whereunto also they were appointed.
і «Каменем спотикання і Скелею падіння». Вони спотикаються, бо не вірять Слову. Саме для цього вони й призначені.
9 But ye are an elect race, a royal priesthood, a holy nation, a people acquired by purchase; that ye should publish abroad the excellencies of him, who hath called you out of darkness into his marvellous light:
Але ви – рід обраний, царське священство, святий народ, люди, які належать Богові, щоб звіщати величні діла Того, Хто покликав вас із темряви до Свого дивовижного світла.
10 who in time past were not a people, but are now the people of God; who had not obtained mercy, but are now the objects of mercy.
Колись ви не [були] народом, але тепер ви Божий народ. Колись ви не [були] помилувані, але тепер помилувані.
11 Beloved, I exhort you, as strangers and sojourners, Abstain from carnal lusts, which war against the soul;
Любі, закликаю вас як чужинців і мандрівників, стримуватися від плотських лихих бажань, які воюють проти душі.
12 having your conduct ornamental among the Gentiles: that, whereas they malign you as wicked doers, they may, being eye-witnesses of your good works, glorify God in the day when he visits them.
Поводьтеся добре серед язичників, щоб ті, хто обмовляє вас, як злочинців, побачивши [ваші] добрі діла, прославили Бога в День приходу.
13 Be subject therefore to every human constitution for the Lord’s sake; whether to a king as the supreme magistrate;
Підкоряйтеся всякій людській владі заради Господа – чи цареві, як володарю,
14 or to governors, as sent by him for the punishment of wicked doers, but the praise of those who do well.
чи намісникам, як посланим від Нього, щоб карати злочинців та хвалити тих, хто робить добро.
15 For such is the will of God, that by well doing ye hold under restraint the ignorance of foolish men:
Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, ви приборкували неуцтво нерозумних людей.
16 as free, yet not using liberty as a cloak for wicked practices; but as being servants of God.
[Живіть] як вільні [люди], не як ті, що використовують свободу для прикриття зла, але як раби Бога.
17 Honour all men. Love the brotherhood. Fear God. Honour the king.
Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, шануйте царя.
18 Servants, be in subjection to your masters with all fear, not only to the good and gentle, but even to the froward.
Слуги, у повному страху підкоряйтеся не лише добрим і лагідним володарям, але й нечесним.
19 For this is gracious conduct, if for conscience towards God, any man undergo sorrows, suffering wrongfully.
Тому що це достойне похвали, коли хтось через своє сумління [перед] Богом зносить скорботи, страждаючи несправедливо.
20 For what glory would there be, if committing faults, and being buffeted, ye suffered patiently? but if, when ye behave well, yet suffer, ye bear it patiently, this is graciously accepted of God.
Адже яка честь терпіти, коли вас б’ють за провини? Коли ж ви терпите й страждаєте, роблячи добро, – це благодать перед Богом.
21 For hereunto have ye been called, because Christ also hath suffered for you, leaving you a pattern, that ye should follow his steps;
До цього ви були покликані, бо і Христос страждав за вас, залишивши вам приклад, щоб ви йшли Його слідами.
22 who did no sin, neither was guile found in his mouth:
«Він не вчинив гріха, і в Його устах не було знайдено підступу».
23 who, when reviled, reviled not again; when he suffered, he used no menaces; but referred himself to him who judgeth righteously:
Коли Його ображали, Він не ображав; страждаючи, Він не погрожував, але передав [Себе] Тому, Хто судить справедливо.
24 who himself bore our sins in his own body on the tree, that we, being dead unto sins, might live unto righteousness; “by whose stripes, even his, ye were healed.”
«Він у Своєму тілі підняв наші гріхи» на хрест, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; «Його ранами ви зцілені».
25 For ye were as sheep wandering astray; but are now returned unto the pastor and bishop of your souls.
Адже ви були як заблудлі вівці, але тепер повернулися до Пастиря й Єпископа ваших душ.
