Romans 7
1 Knowe yee not, brethren, (for I speake to them that knowe the Lawe) that the Lawe hath dominion ouer a man as long as he liueth?
Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
2 For the woman which is in subiection to a man, is bound by the Lawe to the man, while he liueth: but if the man bee dead, shee is deliuered from the lawe of the man.
Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
3 So then, if while the man liueth, she taketh another man, she shalbe called an adulteresse: but if the man be dead, she is free from the Law, so that shee is not an adulteresse, though shee take another man.
Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
4 So yee, my brethren, are dead also to the Law by ye body of Christ, that ye should be vnto an other, euen vnto him that is raised vp from the dead, that we should bring foorth fruite vnto God.
Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
5 For when we were in ye flesh, the affections of sinnes, which were by the Law, had force in our members, to bring foorth fruit vnto death.
Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
6 But now we are deliuered from the Lawe, he being dead in whom we were holden, that we should serue in newnesse of Spirite, and not in the oldnesse of the letter.
А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
7 What shall we say then? Is the Lawe sinne? God forbid. Nay, I knewe not sinne, but by the Lawe: for I had not knowen lust, except the Lawe had sayd, Thou shalt not lust.
Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
8 But sinne tooke an occasion by ye commandement, and wrought in me all maner of concupiscence: for without the Lawe sinne is dead.
Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
9 For I once was aliue, without the Law: but when the commandement came, sinne reuiued,
А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10 But I died: and the same commandement which was ordeined vnto life, was found to be vnto me vnto death.
а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
11 For sinne tooke occasion by the commandement, and deceiued me, and thereby slewe me.
бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
12 Wherefore the Lawe is holy, and that commandement is holy, and iust, and good.
Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
13 Was that then which is good, made death vnto me? God forbid: but sinne, that it might appeare sinne, wrought death in me by that which is good, that sinne might be out of measure sinfull by the commandement.
Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
14 For we knowe that the Law is spirituall, but I am carnall, solde vnder sinne.
Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
15 For I alow not that which I do: for what I would, that do I not: but what I hate, that do I.
Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
16 If I doe then that which I woulde not, I consent to the Lawe, that it is good.
А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
17 Nowe then, it is no more I, that doe it, but sinne that dwelleth in me.
а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
18 For I know, that in me, that is, in my flesh, dwelleth no good thing: for to wil is preset with me: but I find no meanes to perform that which is good.
Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
19 For I doe not the good thing, which I would, but the euil, which I would not, that do I.
Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
20 Nowe if I do that I would not, it is no more I that doe it, but the sinne that dwelleth in me.
Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
21 I finde then that when I would doe good, I am thus yoked, that euill is present with me.
Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
22 For I delite in the Law of God, concerning the inner man:
Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
23 But I see another Law in my members, rebelling against the Lawe of my minde, and leading me captiue vnto the lawe of sinne, which is in my members.
та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
24 O wretched man that I am, who shall deliuer me from the body of this death!
Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
25 I thanke God through Iesus Christ our Lord. Then I my selfe in my minde serue the Lawe of God, but in my flesh the lawe of sinne.
Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
