Psalms 94
1 O Lord God the auenger, O God the auenger, shewe thy selfe clearely.
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Exalt thy selfe, O Iudge of the worlde, and render a reward to the proude.
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Lord how long shall the wicked, how long shall the wicked triumph?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 They prate and speake fiercely: all the workers of iniquitie vaunt themselues.
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 They smite downe thy people, O Lord, and trouble thine heritage.
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 They slay the widowe and the stranger, and murder the fatherlesse.
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 Yet they say, The Lord shall not see: neither will the God of Iaakob regard it.
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Vnderstande ye vnwise among the people: and ye fooles, when will ye be wise?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Hee that planted the eare, shall hee not heare? or he that formed the eye, shall he not see?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Or he that chastiseth the nations, shall he not correct? hee that teacheth man knowledge, shall he not knowe?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 The Lord knoweth the thoughtes of man, that they are vanitie.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Blessed is the man, whom thou chastisest, O Lord, and teachest him in thy Lawe,
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 That thou mayest giue him rest from the dayes of euill, whiles the pitte is digged for the wicked.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 Surely the Lord will not faile his people, neither will he forsake his inheritance.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 For iudgement shall returne to iustice, and all the vpright in heart shall follow after it.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Who will rise vp with me against the wicked? or who will take my part against the workers of iniquitie?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 If the Lord had not holpen me, my soule had almost dwelt in silence.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 When I said, My foote slideth, thy mercy, O Lord, stayed me.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 In the multitude of my thoughts in mine heart, thy comfortes haue reioyced my soule.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Hath the throne of iniquitie fellowship with thee, which forgeth wrong for a Lawe?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 They gather them together against the soule of the righteous, and condemne the innocent blood.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 But the Lord is my refuge, and my God is the rocke of mine hope.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 And hee will recompence them their wickednes, and destroy them in their owne malice: yea, the Lord our God shall destroy them.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
