Psalms 74
1 A Psalme to give instruction, committed to Asaph. O God, why hast thou put vs away for euer? why is thy wrath kindled against the sheepe of thy pasture?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Thinke vpon thy Congregation, which thou hast possessed of olde, and on the rod of thine inheritance, which thou hast redeemed, and on this mount Zion, wherein thou hast dwelt.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Lift vp thy strokes, that thou mayest for euer destroy euery enemie that doeth euill to the Sanctuarie.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Thine aduersaries roare in the middes of thy Congregation, and set vp their banners for signes.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 He that lifted the axes vpon the thicke trees, was renowmed, as one, that brought a thing to perfection:
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 But nowe they breake downe the carued worke thereof with axes and hammers.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 They haue cast thy Sanctuarie into the fire, and rased it to the grounde, and haue defiled the dwelling place of thy Name.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 They saide in their hearts, Let vs destroy them altogether: they haue burnt all the Synagogues of God in the land.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 We see not our signes: there is not one Prophet more, nor any with vs that knoweth howe long.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 O God, howe long shall the aduersarie reproche thee? shall the enemie blaspheme thy Name for euer?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Why withdrawest thou thine hand, euen thy right hand? drawe it out of thy bosome, and consume them.
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Euen God is my King of olde, working saluation in the middes of the earth.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Thou didest deuide the sea by thy power: thou brakest the heads of the dragons in the waters.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Thou brakest the head of Liuiathan in pieces, and gauest him to be meate for the people in wildernesse.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Thou brakest vp the fountaine and riuer: thou dryedst vp mightie riuers.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 The day is thine, and the night is thine: thou hast prepared the light and the sunne.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Thou hast set all the borders of the earth: thou hast made summer and winter.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Remember this, that the enemie hath reproched the Lord, and the foolish people hath blasphemed thy Name.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Giue not the soule of thy turtle doue vnto the beast, and forget not the Congregation of thy poore for euer.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Consider thy couenant: for the darke places of the earth are full of the habitations of the cruell.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Oh let not the oppressed returne ashamed, but let the poore and needie prayse thy Name.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Arise, O God: mainteine thine owne cause: remember thy dayly reproche by the foolish man.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Forget not the voyce of thine enemies: for the tumult of them, that rise against thee, ascendeth continually.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
